Bazylianie

Єднання Бога з людиною та життя у Світлі Ісуса Христа

Дорогі у Христі, ми як християни, які отримали великий дар просвіщення «Світла Ісуса Христа», часто стаємо перед вибором жити з закритими очима чи відкрити свої очі. Бути християнином – це просвічуватися Даром Святого Духа і жити за прикладом Ісуса Христа. Жити за прикладом Сина Божого – це перебувати у світлі та дозволяти Йому увійти в наше життя. Коли Ісус увійде в наше життя, ми зможемо Його наслідувати. Ми зможемо бути світлом для світу, яке розганятиме темряву. Це не є для нас похвала, тільки підтвердження того, що ми є на добрій дорозі. Будучи на добрій дорозі, у нас не буде страху, розчарування, а розум буде переповнений світлими думками. Це буде підтвердженням того, що Ісус присутній у житті та є світлом, яке не ставлять під посудину, а на свічнику, щоб усі бачили та просвічувалися.

14 09 2019 warszawa14 вересня особливий день для католиків східного обряду - початок церковного року. Цього ж дня, у храмі Успіння Пресвятої Богородиці, відбулася урочиста Свята Літургія, яку очолив Преосвященний владика Василій Медвіт. Цей час особливий також і тому, оскільки свої уродини 70-ліття від дня народження, 35-ліття від дня поставлення  у священичий стан, а також 25-ліття єпископського служіння святкував Владика Василій. З словами привітань прибули отці василіяни з монастирів провінції Покрови Пресвятої Богородиці: Перемишля, Венгожева, Кентшина.

У неділю 15 вересня, під час Архиєрейської Літургії, яку служив Владика Василій, до парафіян храму звернувся о. Теодосій Янків, ЧСВВ, який розповів усім присутнім про історію життя, згадав про моменти дитинства і зрілості, про шлях, яким крокував Владика до священства і єпископства, про місця, які відвідав, і людей, яких зустрічав протягом свого життя Преосвященний Владика.

Після Літургії о. Миколай Козіцький (протоігумен), зачитав листи з словами привітань, надіслані напередодні, Святішим Отцем Франциском Папою Римським, Блаженнішим Святославом, а також отцем протоархимандритом Василіянського Чину  Генезієм Віомаром, ЧСВВ.

Хай Вселаскавий Господь дарує Вам, Преосвященний Владико, благих, плідних і довгих років життя!

оо. Василіяни

ФОТОГАЛЕРЕЯ

ДОВІДКА:

23 липня минуло 70 літ з дня народження Владики Василія Ігоря Медвіта, ЧСВВ, в 1949 році у місті Перемишлі. Там він зростав, закінчував школи, брав участь у богослужіннях рідної церкви, які служив бл. п. о. Сильвестер Крупа. Там також пізнав отців Чину Святого Василія Великого, які там проживали з 60-тих років минулого століття. Після закінчення студіїв шість років працював згідно зі своєю професією лікаря ветеринарії. В грудні 1978 року вступає на новіціят отців василіан у Варшаві, відтак починає богословські студії, спершу у Варшаві, відтак у Римі. 1.01.1984 року складає довічні обіти у василіанському Чині.

Тридцять п’ять років тому, 31 травня 1984 року, в місті Римі прийняв священиче рукоположення з рук св. Папи Івана Павла ІІ. Після повороту до Польщі служив у парафіяльному душпастирстві: з монастиря у м. Венгожево обслуговував греко-католицьку парафію в Банях Мазурських. Обраний у 1989 році Протоігуменом василіан у Польщі, переїздить до варшавського монастиря. Тут займається реорганізацією структур невасиліанських жителів монастиря (після війни на різних поверхах жили тут сестри монахині чотирьох різних монаших спільнот) і підготовляє монастир на прийняття на навчання василіанських братів-семінаристів з України, де греко-католицька церква, а з нею також монаші чини і згромадження, виходять з підпілля і поволі пробують налаштувати своє життя в нових для себе обставинах. Перша група 6 братів з василіанської провінції Найсвятішого Спасителя в Україні розпочинає навчання у Варшаві осінню 1991 року. Серед них був м. ін. прямий наступник Ювіляра, теперішній Екзарх Харківський, Владика Василь Тучапець, ЧСВВ. Кожного року група збільшувалась черговими братами-семінаристами, щоб протягом шести років осягнути число більш як 30 студентів.

25 років тому Господь покликав тодішнього Протоігумена до нового служіння. Відповідаючи на цей заклик, 12 липня 1994 року з рук Блаженнішого Мирослава Івана Любачівського, Владики Івана Мартиняка та Владики Мирона Дацюка, ЧСВВ, він приймає єпископські свячення в соборі Святого Юра у Львові і стає єпископом-помічником Львівської Архиєпархії. Згодом йому доручили опіку над вірними УГКЦ в Казахстані і Середній Азії, а відтак отримує призначення до Києва, де займається м. ін. будовою Собору Воскресіння Христового в лівобережній частині міста. Після того, як Блаженніший Любомир (Гузар) переносить свій осідок до Києва, Владика Василій стає єпископом-помічником Донецько-Харківської Єпархії УГКЦ, обіймаючи опіку над вірними нашої церкви, які проживали в харківській, полтавській та сумській областях. І так проминуло майже 20 років єписопського служіння Владики Василія в Україні.

Після переходу на пенсію, як єпископ-емерит, повернувся до своєї матірної василіанської провінції і замешкав у варшавському монастирі.