Bazylianie

Єднання Бога з людиною та життя у Світлі Ісуса Христа

Дорогі у Христі, ми як християни, які отримали великий дар просвіщення «Світла Ісуса Христа», часто стаємо перед вибором жити з закритими очима чи відкрити свої очі. Бути християнином – це просвічуватися Даром Святого Духа і жити за прикладом Ісуса Христа. Жити за прикладом Сина Божого – це перебувати у світлі та дозволяти Йому увійти в наше життя. Коли Ісус увійде в наше життя, ми зможемо Його наслідувати. Ми зможемо бути світлом для світу, яке розганятиме темряву. Це не є для нас похвала, тільки підтвердження того, що ми є на добрій дорозі. Будучи на добрій дорозі, у нас не буде страху, розчарування, а розум буде переповнений світлими думками. Це буде підтвердженням того, що Ісус присутній у житті та є світлом, яке не ставлять під посудину, а на свічнику, щоб усі бачили та просвічувалися.

IMG 7704 КопіюватиУ Світлу П’ятницю, 24 квітня 2020 року, ми відпровадили на місце вічного спочинку одного з найстарших віком та найдавніших наших парафіян, інженера архітекта, бл. п. Богдана Боберського, який упокоївся у страсну суботу, 18 квітня, у Варшаві. Прожив майже 98 років, з чого більше, як 70 років у Варшаві, від початку включаючись активно у парафіяльне та громадське життя українців Варшави.

Похоронні богослужіння у храмі очолив Преосвященний Владика Володимир Ющак, ЧСВВ, Єпископ Вроцлавсько-Гданський, який в часах, коли був Протоігуменом василіанської Провінції у Польщі та воднораз парохом василіанської парафії на Мьодовій, близько співпрацював особисто з покійним Богданом. З Владикою співслужили теперішній Протоігумен, ієрм. Миколай Козіцький, ЧСВВ, його заступник, перший Радник Провінції, ієрм. Юліан Коваль, ЧСВВ, місцевий парох та воднораз Синкел Перемишльської Архиєпархії в/с монашества, ієрм. Петро Кушка, ЧСВВ та Канцлер Вроцлавсько-Гданської Єпархії, о. Євген Сухий.

У своїй проповіді Владика наголосив на безінтересовну службу покійного для Церкви, як архітекта, який безкоштовно творив проекти пристосування чи то храмів чи світських будинків для потреб східної Літургії, був автором цілісного проекту нової церкви в Круклянках на Мазурах. З великою самопосвятою служив теж потребам української громади, чи то дбаючи про вшанування пам’яті тих, хто віддав свої сили і життя для України і її незалежності, чи то ангажуючись у різні культурні й громадські ініціативи, серед яких будова гуртожитку української школи у Білому Борі, хор «Журавлі», плідна співпраця з редакцією «Нашого слова» і багато-багато інших.

Обряд поховання на Православному кладовищі на Волі провів ієрм. Петро Кушка, ЧСВВ. У короткому слові після прочитаного Євангелія отець підкреслив глибоку віру покійного і його довіру до Бога. Від імені померлого подякував усім, які прийшли на це місце, щоб гідно попрощати померлого, а було їх чимало, як на трудні часи правових обмежень з приводу пандемії, в яких прийшлося провести цей похорон, та тим, які он-лайн брали участь у похороні. Подякував також рідним померлого, дружині і дочці, за їхню вірність і опіку до останніх днів його життя.IMG 7712 Копіювати

З коротким, дуже теплим і зворушливим словом до зібраних звернувся також п. Юрій Рейт, який зараз організовує опіку над могилами воїнів Української Народної Республіки.

Покійний Богдан Боберський спочив у безпосередній близькості до могил цих воїнів, поруч могили бл. п. Домініки Огієнко «найвірнішого друга життя і творчості Івана Огієнка», пізнішого Митрополита УАПЦ Іларіона.

У блаженному успінні вічний упокій подай, Господи, покійному слузі твоєму Богданові і сотвори йому вічну пам'ять! Христос воскрес!