Bazylianie

fotoІ на отчій Княжівській землі,

Де в могилах рідні спочивають,

Всі тут і дорослі, і малі

Дякують Вам щиро й пам’ятають...

Благословенний Господь Бог наш, що навідується до нас через своїх мужів провидіння, серед яких був Архиєпископ Мирослав Марусин. Рік тому, 21 вересня 2010 р., відійшов до вічності заслужений Секретар Священної Конгрегації для Східних Церков Владика Мирослав Марусин. У цей святковий день Різдва Божої Матері люди доброї волі не могли не згадати Великого пастиря і вірного сина української землі. З цієї нагоди відбулися пропам’ятні молільні заходи в його рідному селі Княже Золочівського району Львівської області, куди прибув із Риму Канонік Папської Базиліки Святої Марії Більшої Владика Іриней Білик, ЧСВВ, який у місцевій греко-католицькій церкві св. Іллі очолив Святу Літургію та виголосив проповідь. Була також відправлена Панахида за упокій душі св.п. Владики Мирослава Марусина. Співслужили священики Львівської Архиєпархії та Отці Василіани зі Львова і Золочева. У спільній молитві взяли участь Сестри Служебниці та вірні з Княжого і навколишніх місцевостей.

Своїми спогадами про Владику Мирослава Марусина ділився о. Прокопій Лотоцький, ЧСВВ, що був духівником української Папської колегії святого Йосафата в Римі, в якій провів останні роки життя Владика Мирослав. Старше покоління греко-католиків після Святої Літургії з вдячністю згадувало про українські передачі Ватиканського Радіо за участю Архиєпископа Мирослава Марусина, а у парафіяльному храмі села Княже розгорнуто виставку про життя і діяльність Архиєпископа Мирослава Марусина. Односельчани мають намір створити також меморіальний музей, а одним з його ініціаторів є адміністратор парафії села Княже о. Віталій Барабаш.

Нехай, отже, ця Річниця відходу до вічності Архиєпископа Мирослава Марусина стане для нас пам’ятним днем пошани та вдячністі за все те, що Владика вчинив за життя для нас усіх через свою віру, щоб ми насправді були охоронені від нашої внутрішньої деградації…

«Ти єси Бог, що до аду зійшов

і з уз розрішив закованих,

сам і душу раба твого упокой».

Подав ієром. Прокопій Лотоцький, ЧСВВ