Drukuj

Часто чуємо про смерть молодої людини, яка погружає батьків у великий смуток. Похорон дитини - це для батьків завжди травматичний життєвий досвід.

Євангеліє від Луки (7, 11-16) розказує нам подію, в якій життя і смерть зустрічаються разом. Перед Ісусом постає картина, в якій ми також часами приймаємо участь. Похорон «єдиного сина в матері своєї» зворушив самого Ісуса, який, не чекаючи на прохання вдови, сам призупинив похорон і сказав: «Не плач». Потім доторкнувся до мар і сказав: «Юначе, кажу тобі, встань». Те, що сталося, було для вдови великим даром, бо ж вона розраховувала на поміч сина у своїй старості. Кожному євреєві було заборонено законом в ім’я обрядової чистоти доторкатися до мар, на яких лежав померлий. Христос є володарем життя і смерті, тому цей припис не зобов’язував Його.

Ми бачимо, як відреагували люди після того, що відбулося. Вони, хоч сильно перелякалися, все-таки почали прославляти Бога. «Великий пророк устав між нами і Бог навідався до народу свого».

Може і нам колись довелось попрощатись із своїм братом, сестрою, чи своєю дитиною. Погляньмо на Євангеліє і побачимо - як Христос лікує серце людини.

Чи віриш у Божу благодать у травматичних життєвих ситуаціях?