Bazylianie

Метою навчання Ісуса Христа було привести людей до пізнання правди про Небесне Царство, використовуючи при цьому різні нагоди і способи, одним з яких було навчання у формі притч. У найближчу неділю ми почуємо в наших храмах притчу про сіяча, де провідною темою є вміння слухати і виконувати Слово Боже, щоб стати спадкоємцями Вічного життя.

Сказавши: «Хто має вуха, щоб слухати, нехай слухає», - Христос закликав присутніх добре обміркувати Його слова, бо одні і ті ж слухачі мали цілком різне ставлення до почутого.

Учні відповідали вірою в Ісуса та Його навчання, інші – відкинули, бо вони бачили в Ньому загрозу своєму існуванню, будучи духовно сліпими та глухими. А тому не все посіяне Господом дало врожай.

«Хто має вуха, щоб слухати, нехай слухає», – таким закликом до слухачів Ісус завершував не одну Свою притчу, кожного разу підкреслюючи, що духовні люді в стані осягнути зміст і зрозуміти Його притчі та взяти з них урок. Недуховні ж люди сприймають лише земний, сюжетний, користолюбний бік Його притч, лише поверхневий матеріальний бік, не осягаючи духовного.

У притчі про сіяча описано чотири види ґрунту, на який впало зерно:

1) на край дороги;

2) на кам’янистий ґрунт;

3) на ґрунт у терені;

4) на родючий ґрунт.

Аналогічно Ісус бачив чотири групи людей відповідно до того, як вони сприймали Його вчення:

1) книжники і фарисеї відмовилися вірити Ісусу Христу;

2) багато людей ходили за Ісусом лише тому, що Він чудотворно зцілював їх, годував їх. Але блага вість, яку ніс Ісус, не проникала до серця цих людей;

3) деякі люди проявляли зацікавленість до вчення Ісуса Христа, але вони не стали Його послідовниками, бо більше тягнулися до матеріального збагачення, до оманливих власних тілесних радостей, аніж до духовного;

4) четверта група людей, до якої відносяться й учні Христа: які слухали кожне слово Ісуса і залишалися вірними Спасителю.

Роздумуючи над цією притчею, поставмо собі запитання:

До якого роду слухачів належу я?