Bazylianie

Не знаю як сьогодні, але в минулому серед дітей можна було почути таку приказку польською мовою: Obiecanki cacanki, a głupiemu radość. Це було своєрідне введення в так званий "світ дорослих", де обіцянка нічого не значить. Може й сказав, може й обіцяв, чи це насправді аж так важливо? Слова - то слова, а життя - то життя, – зовсім інша справа.

Людина, однак, не дуже задоволена таким ходом справ. Хотілося б їй, щоб слово однак щось, та вартувало. Хотілося б, хоча ... саме-по-собі це бажання не заважає самому не дотримати слова, даного Богові, другові, приятелеві, дитині.

В цей світ пустослів'я несподівано входить Бог. Він, неначе грім з неба, проголошує всім: Досить! Він стає першим, хто не порушує раз даної обітниці. Без огляду на те як складеться життя, які злидні й біда з'являться – Він не забуває про своє слово і виконує обіцяне: «Діва породить сина...». Немає такої сили, немає такого зла, яке могло б перемогти Боже слово.

Це бачимо в Різдві Христовому – сповнення пророцтв, - тобто Божої обітниці. Те, що здавалось далекою мрією, чистою утопією, - стає дійсністю: на світ приходить Месія. Те, що здавалось абсолютно неможливим, - стає дійсністю: Бог дає можливість побачити себе. Всі довкола тішаться, бо бачать, як діє Бог і сповнюються Його слова. Ми - не даремно повірили! Ми - не даремно очікували! Ось - все це сповнюється!

Бог творить світ, в якому обітниця має значення. Він сам виконує обіцяне. Ті, які включається в цей новий, Божий світ – виконують обіцяне.

Але, я нічого не обіцяв? А, на Хрещенні? На тайні Вінчання? Тільки ж не кажімо: Так, але це було давно і багато помінялось.

Нехай Різдво Христове буде для нас святом виконаної обітниці: Божої і моєї. Символом Божої правдомовності є ясла, довкола яких у радості зберуться різні люди. Символом нашої правдомовності стане різдвяний стіл, довкола якого з неменшою радістю засяде родина, друзі та знайомі.