Bazylianie

 

Піст – один із встановлених Церквою засобів духовно-морального вдосконалення людини. Великий Піст називають також Чотиридесятницею – це одна з найдавніших і найбільш духовних практик християнства. Історія Великого Посту давня і багата традиціями, і сягає ще апостольських часів.

Передпасхальний піст називається Великим не лише тому, що він найдовший, але й тому, що він вирізняється своєю строгістю й є важливим в житті Церкви й кожного християнина.

Число 40, яке увійшло до Великого Посту, має символічне значення: 40 днів постив Мойсей, 40-го дня Йосиф та Марія принесли Ісуса до Храму, 40 днів Христос постив у пустелі, 40 днів перебував на землі після Воскресіння.

Час Великого Посту вважається для кожного християнина духовною боротьбою. Однак, кожен сам вирішує для себе: чи дотримуватися посту, як цей час провести у молитві, роздумах і оздоровленні власних душі й тіла.

Головною метою посту є викорінення гріха. Святитель Іван Золотоуст говорить: «Хто поєднує піст з молитвою, той неначе має два крила, які легші від вітру; він швидший від вогню і вищий від землі; тому, така людина є воїном проти демонів, бо немає сильнішої людини ніж та, що щиро молиться і постить».

У кожної людини є свої домінуючі гріхи, що перешкоджають їй отримумувати благодать Святого Духа: хто п’є, хто краде, хто перелюбник, хто невірний у подружньому житті, а хто - дає і бере хабарі... Проти цього і слід боротися під час Великого Посту.

Піст у християнському розумінні є також засобом призивання Святого Духа, про що говорить святий Серафим Саровський: «Піст, молитва і будь-які інші християнські справи, якими б добрими вони не були, не є метою християнського життя, а є лише засобами для її досягнення. Істинною метою християнського життя є призивання Святого Духа. Піст, молитва, милостиня і добрі вчинки, які здійснюються в ім’я Христа,дарують вінець правди не тільки в вічному, але й в земному житті переповнює благодаттю Духа Святого».

Церква розглядає піст як одне із головних діл, що є передумовою до спасіння. Кожен християнин потребує як тілесного, так і духовного посту. Завдяки цьому подвигу людина здатна підкорити своє тіло духові, краще пізнати свої природні потреби і навчитись ними володіти на благо душі. Цей особистий подвиг здобувається великими зусиллями, і не через те, що важко стриматися від їжі, а тому, що, постячи, людина бореться зі своїми гріховими пристрастями. І, якщо піст є правдивим, то вона, з Божою допомогою, обов’язково їх переможе.

Подумаймо спільно і даймо відповідь на запитання: Чи піст відкриває нас на добро, милосердя та жертовність?