Bazylianie

Олег Турій

IMG_3197-300x200З 30 червня по 4 липня у Римі проходила третя літня Літургійна школа УКУ. Увагу на цьогорічній школі було зосереджено на літургійній традиції Церкви. Школа на тему «Літургійна традиція Київської церкви у контексті взаємин візантійського Сходу й латинського Заходу» проходила в Інституті Св. Климента папи УКУ.

«Цією ініціативою ми прагнемо засвідчити єдність і спадкоємність наукової діяльності нашої Церкви в Україні та поза її межами і продовжуємо традицію, якою славився УКУ в Римі за часів патріарха Йосифа Сліпого, – розповів у інтерв’ю організатор літньої школи, проректор з наукової роботи УКУ Олег Турій. – Звісно, хотілося б говорити про спадщину усього Київського християнства. Та оскільки більшість учасників школи займались дослідженням літургійного життя історичної Київської митрополії в період після укладення Берестейської церковної унії, то головний акцент було зроблено на представленні Уніатської (греко-католицької) церкви в Україні».

Перша сесія школи відкрилась презентацією книги о. д-р Юрія Аввакумова, яка присвячена обрядовим суперечкам між Римом і Константинополем в XI–XIII століттях. Таким чином, учасники школи вийшли за межі суто Київської традиції і розглянули набагато ширший контекст вселенського християнства.

«Ми залучити фахівців, які з двох перспектив – історичної та літургійної - представили у хронологічній послідовності великий відрізок часу від Берестейської унії і до середини XX ст., – наголошує Олег Турій. – Ми виявили із здивуванням дуже подібні сюжети, які відбувалися в XVI ст. чи XIX ст. Очевидно, що певні проблеми, які стояли перед церквою, не були новими лише тоді, а, натомість, із майже циклічною періодичністю повторювались. І певні позиції та підходи наших попередників можуть стати корисними у вирішенні сучасних проблем у церкві. Я переконаний, що дослідження минулого може дати нам дуже цікаві та неординарні результати».

На думку Олега Турія основний висновок цьогорічної літньої Літургійної школи УКУ можна сформулювати таким чином: «Київська церква, перебуваючи на межі візантійського Сходу й латинського Заходу, зазнавала і акумулювала в собі різні зовнішні впливи, але за час історичних подій їй вдалося зберегти основу своєї обрядовості, яка часто була не лише визначником еклезіальної, але й національної ідентичності. Незважаючи на юрисдикційні та конфесійні відмінності й поділи, церкви в Україні дуже часто взаємодіяли між собою. Власне, таку ідею співпраці ми повинні сьогодні підтримувати та пропагувати».

Джерело: http://ucu.edu.ua/news/5036/