Bazylianie

LOHO_-_RIZDWO_-_2012 Христос Раждається!
Бог бо так полюбив світ, що Сина Свого Єдинородного дав, щоб кожен, хто вірує в Нього, не загинув, а жив життям вічним (Йо 3:16).

Живемо сьогодні у світі, який уже не прислухається і не розуміє слів Святого Євангелиста Йоана про любов Бога до людини. Запитуємо самі себе: - Що сталося з нами? Що сталося з людиною сьогодення? Чому так важко повірити в Божу любов?

Шукаючи відповіді на ці запитання, напрошується думка, що, мабуть, щораз менше стає з покоління на покоління свідків, які б проповідували своїм життям істинну любов. Можна висловити ще й іншу думку: що Господь, мабуть, нас вже не любить, або - вірніше було б сказати - що все менше стає людей, які вірують в Бога. Зате збільшується число тих, які гинуть, пропадають у невірстві, або в пошуках свого особистого «щастя».
«Вічне життя» – чи ми ще його потребуємо, чи шукаємо його у своєму житті? Може й - ні! Але якось так складається, що всі хочемо бути щасливими, багатими, визначними та високоповажаними людьми. Усі ми на свій лад, однак по-іншому відчуваємо й розуміємо своє щастя. Яке ж воно?

Господь посилає нам Сина Свого Єдинородного, який приходить у світ, щоб спасти людину: мене, Тебе, - усіх, хто в Нього увірує. Дивний прихід Сина Божого, який воплочується Святим Духом від Діви Марії. Бог, за словами св. Атанасія Великого, «став Людиною, щоб людина стала богом».
І дійсно, сучасна людина хоче бути богом, центром світу, не потрібує іншого Бога. Її бог – це кар’єра, багатство, вседозволеність. Людина хоче мати все й всім володіти, але чим більше вона нібито має, тим менше залишається у її серці
людини. Якщо вірити лише в спроможності людини, то можна стати одержимим, демоном, який нищить і поневолює тих, які біля нього. Ось дилема: вірити в Бога, який дає життя вічне, чи повірити у себе, у те, що я спроможний жити без Бога – Істини, Любові, Миру!
Людина сьогодні хоче бути вільною: без обмежень, без Бога. Вона задовольняється собою, своїми досягненнями, успіхами. Сучасна людина без живого Бога потребує багато слів, гамору, темряви та брехні, - щоб самому бути богом-демоном. Бо ж демон може бути тільки батьком: брехні, сумнівів, хаосу, підозріння та неспокою. Демон торжествує в серці людини, яка не вірить, яка підкоряється тілу.
Ось Нині приходить до нас Христос. Він приймає плоть, Воплочується – стає Людиною заради того, щоб визволити нас від пристрастей нашого тіла. Щоб вирвати нас з темряви гріха, з неволі демона невірства, брехні, ледачого сумніву, та бездушевного велемовства.
Сьогодні, приходить до нас Бог – мовчазне Слово, Слово-Любов, Слово-Істина, Слово-Життя.
Приходить до нас – тихенько, без реклами, без брехливого багатомовства, і очікує від нас лише одного: щоб ми у мирі смиренного й чистого серця повірили в Його до нас – Прихід.
Приходить до нас, щоб ми були богами духа любові, миру та надії. Щоб визволитися нам від ілюзії демонічного поневолення пристрастями тіла, яке страждає від нашого нечистого духу - духу ненависті та обману, духу, який забруднює душу людини.
Приходить до нас, щоб ми не загинули, але мали життя вічне. Щоб ми спізнали Того, Хто є джерелом Любові – істинного щастя.
Сьогодні, в цей радісний день Воплочення Ісуса Христа, бажаю усім Вам, Дорогі Друзі, щоб щоденно народжувався у Ваших серцях:
- дух розуміння та співчуття,
- дух самопошани, який утверджує нас у доброму,
- дух спокою, що є найкращою окрасою душі,
- дух істини, який не потребує багато слів,
- дух віри, який підтримує наше духовне життя.

Наше щастя: – бути правдою у вірі в Христа, бути любов’ю, яка вселяє тепло надії у наше особисте та громадське життя.
Наше щастя – уникати зайвого велемовства, яким обманюють себе сьогодні люди, щоб приховати правду про те, що Господь воістину Воплотився, щоб ми жили життям вічним.

Від імені спільноти Василіанського чину в Польщі - протоігумен, ієромонах Ігор Гарасим ЧСВВ