Bazylianie

ikonopysannia_-_lohoЧергові зимові реколекції для молоді у cестер-cлужебниць НДМ були поєднані з іконописанням.

Ця форма зустрічі зібрала в монастирі Покрови Пресв. Богородиці в Круклянках п'ять дівчат, які вперше писали ікону і п'ять, які продовжували писання ікон під проводом с. Олени.

Ікона – це вираження християнської віри у Воплочене Боже Слово. Вона сприяє зустрічі з Ісусом Христом, який об'являє нам Отця, розповідаючи історію божественної любові.

Сестри захотіли показати її молоді в ширшому контексті тому, що ікона стає простором для духовного спілкування, використовуючи людські, земні засоби. Етапи виготовлення ікони і лекції на тему ікони стали підготовкою до зустрічі з Христом у час молитви.

Цим разом програма реколекції включала повний літургійний день монашої спільноти, бо ікона - це не лише специфічна мистецька техніка, а цілий релігійний контекст. Вона тісно пов’язана з молитвою та літургією. Іконописець працював в межах літургійного, богословського та життєвого досвіду. Ікона – це частина живого організму, яким є церква. Вона виражала і виражає стосунки людини з людиною, та, в основному, людини з Богом.ikonopysannia_2

У минулому писання ікони супроводжувалося молитвою, постом, чуванням, очищенням. Така нагода була створена під час побуту дівчат в монастирі.

Впродовж трьох днів Божественну Літургію служили: о. Григорій Столиця, о. Павло Старух ЧСВВ та о. Василій Кепещук ЧСВВ.

Першого деня о. Григорій Столиця під час Божественній Літургії заохочував до духової боротьби до прийняття св. Таїнств. Щоб сприйняти духовний, богословський зміст ікони, треба мати добру волю, віру і бути близько Христа – як це було з апостолами та учнями.

Не забракло і аскетичного виміру, якого повинен досвідчити іконописець. Шлях аскези включає піст почуттів: зору - щоб пізнати Бога у спогляданні його лику, слуху - щоб, слухаючи Його у читаному Слові і Літургії, розпізнавати його волю, а також нюху, смаку, дотику, - щоб полюбити. Так створена ікона, в яку іконописець вклав свій індивідуальний відбиток, стала чистою любов'ю. Тільки тоді, коли ми підходимо до ікони з любов'ю, вона сама розкриває свій зміст.

ikonopysannia_3Ікона - це не тільки дошка, на яку накладено фарби, що творять зображення, це - живий організм. Фарби, оповідаючи святість, одухотворюються, починають говорити про Бога, уділяють Його. Ікона робить Бога присутнім, вона відкривається перед нами.

Однак ікона, як предмет шанування, домагається від людини сприйняття, але в нинішню добу це зробити нелегко, бо живемо у постійному поспіху і гонимо за ефективністю.

Молодь рідко зосереджується у молитві перед священним образом. Інакше - з іконою. Одна з учасниць пише: в мені заіснувало духовне пережиття, коли я писала ікону. Інша стверджує: я поширила своє знання про Ісуса, завдяки молитві побільшила я свою віру, та більш зрозуміла свою релігію. Живемо в добу образів і шукаємо простих способів вираження. Саме ікона притягає простотою форми.

У мові ікони є біблійне ядро і традиція.

Не забракло і читання Божого Слова, бо ікона містить у собі біблійне Слово, яке стало Образом, яке живе в церковній спільноті. Воно спонукало до молитви, ставало простором для зустрічі з живим Богом, з Його Словом, з Христом, та з братами і сестрами у вірі.

Ікона продовжує справляти велике враження на сучасний світ.

Одна з відповідей на запитання: Чим у вимірі духовому були ці заняття? - звучить: Думала я, що будуть це просто майстер-класи, під час яких навчуся писати ікону. Виявилось, що є це щось більше. Я спостерігала ікону як предмет, що знаходиться в музеї, церкві, виставці, вдома, була це річ, яку подивляла як мистецький твір. Ніколи не роздумувала я над її глибшим значенням. Думаю, що найосновніше, що мені дали ці реколекції, це зрозуміння, що ікона є дзеркалом. Тепер, дивлячись на ікону, буду вміти дивитись серцем, а не лише оком.

Із сказаного виникає, що ікона - це середовище, де формується людська думка, що це - образ, який представляє людське відчуття спасіння.

Сестри хотіли уникнути фрагментарного підходу до ікони в часі реколекцій. Старались у міру можливостей об'єднати кілька аспектів підходу до ікони.

Сестра Романа Пашков'як у своїх лекціях наголошувала, що іконописцеві необхідний досвід церкви, яка оберігає органічну єдність віри, любові та розуму. С. Олена заохочувала вступати з іконою в діалог.ikonopysannia_4

Чи це вдалось? В якійсь мірі так, про що свідчать самі учасниці: ... завдяки цим реколекціям молитва почала справляти мені приємність. Надіялась я на витишення - і я витишилась, хотіла я відпочити від щоденності - і відпочила, хотіла передумати певні справи - мала я нагоду. Надіялась докінчити писання ікони - і я її написала. Тут я могла зустріти Бога.

Фотогалерея