Drukuj

04_chr_prУвесь Великий піст - це спогад на терпіння Господа. Визнаємо, що терпінням Син Божий спас людей від пекла та прокляття. Та в особливий спосіб думка про терпіння повинна наповнювати наше серце в час Страсного тижня.

Ми, думаючи про Христові терпіння, не можемо за­бувати роль терпінь у нашому житті. А ця роль є потрійна:

1. Терпіння приводить до поправи

Описують старі книги історію про одну багату пані, що прийшла до старшого досвідченого єрея та й каже, що хотіла б порадитись: як то їй бути доброю і поправитись з наголових гріхів, які часто були й тяжкими?

Каже дама, що вже відбула реколекції, часто спові­далась, молилася до Матері Божої і давала милостині, і ... дуже малий з того всього успіх.

А тоді єврей мовив до неї спокійно: Пані, найкраще вам може допомогти до основної поправи — нещастя.

І пішла ця світова дама. Бог навів на неї терпіння. Небавом втратила частину маєтку, повмирали її бли­жні й впало на неї багато клопотів. Зі сльозами вста­вала і з ними ж увечері клалася до ліжка.

Не було вже ні часу, ні охоти повертатись до гріхів і пороків. По якомусь часі стрічає побожний старий єрей згадану пані, а ця йому рече: Нещастя нарешті привело мене до Бога!

2. Терпіння є задатком нагороди

Через терпіння до спасіння — так у давнину мовили вже погани. І це правда, що навіть у речах дочасних: коли хочемо щось осягнути, то мусимо багато натерпітись. От наприклад, хоче чоловік хату збудувати, чи скінчити школу й стати лікарем. Скільки боротьби і впокорень треба такому перейти і перенести.

Коли б так у кожнім хресті знаходились золоті штабки і людина могла б їх отримати у випадку, коли винесе такий хрест на високу гору, то такі хрести несли б наввипередки майже усі люди. Справжній життєвий хрест і терпіння, що маємо їх нести, дає нам непорівняно більше, ніж метал. Однак люди мало цінять і неохоче несуть життєвий хрест.

Христос добре сказав учням, що йшли до Емаус: Чи ж ви не знали, що треба було Синові Чоловічому терпіти і таким чином увійти у славу? На жаль, і нині маємо цілі ради таких самих незрячих учнів!

3. Терпіння - ознака Божої любови

Ми вважаємо потворами батьків, які не жу­ряться своїми дітьми й не наставляють їх на добру путь. І навпаки - цінимо і шануємо родичів, які тримають своїх дітей у строгості. На це звертаємо увагу в час Йорданських відвідин. Священик з великим намащенням і радістю духа відвідує родини, де панує лад і дисципліна. А де їх нема, то гірко стає на серці. Нераз і старші із визнанням відзиваються про своїх родичів, бо нині не мають чого соромитись і совість їх не гризе, бо ... бо мали твердих батьків та опікунів. Також Бог: кого любить - того й карає (Євр. 12, 6).

подав о. Тадей Виксюк ЧСВВ

Інші статті цього автора