Drukuj

Ostap_Lapskyj_2009В суботу, 20 жовтня 2012 року, проживши 86 років, упокоївся видатний український поет Остап Лапський. Похоронні богослужіння розпочнуться в п'ятницю 26 жовтня о 9-тій годині в православній церкві св. Івана Ліствичника на Волі, відтак поховання на місцевому кладовищі.

Вічна йому пам’ять!

Довідка:

Остап Лапський – вчитель, поет, есеїст, літературознавець, мовник, перекладач, публіцист. Він син Полісся. Народився 7 липня 1926 року у селі Гуцьках, неподалік Кобрина на Берестейщині, у селянській сім’ї Василя і Дарії — перших учителів і напутників у світі рідного слова. Випускник Вроцлавського та Варшавського університетів, працював викладачем кафедри української філології у Варшаві, співпрацював з редакцією тижневика «Наше слово» та лінгвістичною редакцією Польського радіо. За приналежність до «Солідарності» у 1981 році його звільнили з робіт і 10 років «просидів удома».

Лапський активно друкувався у “Нашому слові”, “Нашій культурі”, “Українському календареві”, альманахах “Гомін”, “Дукля”, “Прапор”, а також часописах “Жовтень”, “Слідами пам’яті”, “Зерна”, “Сучасність”, “Над Бугом і Нарвою”, “Берестейський край”, “Підляські повідомлення”, “ Życie Literackie”, “Magazyn Literacki”, “Lithuania”, “Arkadia”, “Вісник Закерзоння”, “Літературний провулок”. Твори поета вміщено у книгах Ф. Неуважного і І. Плєсьняровича “Antologia poezji ukraińskiej” тa T. Kaрабовича “Po tamtej stronie deszczu”.

Окремо вийшли три збірки його творів, видані Українським архівом: «Мій по читачу» (Варшава 2000), «Обабіч: істини?!» (Варшава 2003) та «Себе: розшукую?!» (Варшава 2003).

Він лауреатом Міжнародної премії ім. Богдана Лепкого та Національної премії України імені Тараса Шевченка за 2007 рік, проте в Україні, на жаль, майже невідомий.