Bazylianie

Єднання Бога з людиною та життя у Світлі Ісуса Христа

Дорогі у Христі, ми як християни, які отримали великий дар просвіщення «Світла Ісуса Христа», часто стаємо перед вибором жити з закритими очима чи відкрити свої очі. Бути християнином – це просвічуватися Даром Святого Духа і жити за прикладом Ісуса Христа. Жити за прикладом Сина Божого – це перебувати у світлі та дозволяти Йому увійти в наше життя. Коли Ісус увійде в наше життя, ми зможемо Його наслідувати. Ми зможемо бути світлом для світу, яке розганятиме темряву. Це не є для нас похвала, тільки підтвердження того, що ми є на добрій дорозі. Будучи на добрій дорозі, у нас не буде страху, розчарування, а розум буде переповнений світлими думками. Це буде підтвердженням того, що Ісус присутній у житті та є світлом, яке не ставлять під посудину, а на свічнику, щоб усі бачили та просвічувалися.

ok_wira-Resizer-150Шановні друзі, декілька днів тому я мав можливість розмовляти з молодими людьми про віру в Бога та Святе Писання. Розмова була довгою і дуже цікавою. Три особи пробували мене переконати, що можливо Бога немає, а якщо є, то сумніви у вірогідність Святого Письма можуть бути виправданими, бо це не писав Бог - писала людина. Продумавши все, про що розмовляли, я дійшов до висновку, що коли в людини немає віри, вона цілий час живе в непевності і знаходиться в неблагополучному стані. Нікого не звинувачую в малій вірі, але вважаю, що усім нам час-від-часу треба пригадати як Бог об'являється людині.

Коротко про Біблію

Біблія – це Книга книг, найбільш читаний і коментований твір. Суттю своєю Біблія – це одна-єдина книга, хоч складена з багатьох книжок різного часового походження та різних авторів. Книги, що перебувають у біблійному каталозі – це книги канонічні, канонізовані Церквою, визнані нею за богонатхненні. Коли з вірою читаємо Біблію, то приймаємо прочитане не як історію чи красу написаного, але сягаємо її глибинної сутності, яка через віру набирає життєвого значення. Біблія – це «слово Боже», яким Бог об'явив людині вічну правду про себе. Книги Старого і Нового Завіту є священні тому, що написані з натхнення Св. Духа і Бог є їхнім автором. Бог через своїх вибраних людей гагіографів (священнописців) звертається до свого народу. Якщо хтось нас запитає про Святе Письмо, то ми повинні відразу визнати, що Бог є головним автором священних книг, а людина - тільки другорядним.

Бог об'являється людині і метою Його об'явлення є озброєння людини релігійним світоглядом, привернення її розуму й серця до Бога-Творця. Як би люди не намагалися заперечувати існування Бога та Його слів у Біблії, то Він через зорі, безмежний всесвіт, чудеса природи, а навіть красу сходу чи заходу сонця намагається промовити до людини, що Він - є. Коли цього недостатньо, то відчуття присутності Бога є все-таки закладені у серці кожної людини. Людина протягом цілого життя шукає Його. Глибоко у душі, погоджується з існуванням чогось вищого, що виходить за межі людського життя. Скільки б не заперечувати інтелектуально існування Бога, Його присутність від цього ніколи не зникне.

У Біблії дізнаємося, що нам слід вірою приймати сам факт існування Бога. Святий апостол Павло навчає, що без віри неможливо подобатися, чи догодити Богові. Ті, які приходять до Нього, мусять вірити, що Він існує та винагороджує тих, які Його шукають (Євреїв 11:6). Отже, варто цікавитися Богом, і повірмо в те, що Він - зацікавиться нами.

Шановні друзі, кожен з нас багато разів задумувався над тим, що існує щось вище від нас самих, яке виходить за межі нашого розуму та життя. Багато пробувало нам заперечити, багато пробувало доказати, що там - нічого немає. Незважаючи на все, що говорять невіруючі: Бога немає і Біблія написана людиною, – ми з вірою приймаймо, що Бог - є і через Біблію - об'являється своєму народові. Хто буде продовжувати заперечувати існування Бога, стає на дорогу безумця, про якого дізнаємося зі слів псалмоспівця: «Безумний говорить у серці своїм: Нема Бога!» (Псалом 14:1). Ніколи не просімо, щоб Бог просто з'явився нам. Якби Він хотів, то міг би це зробити і довести всьому світові, що насправді є. Та якби Він зробив це, більше не було б потреби у вірі. Згадаймо, як Сам Ісус Христос каже апостолові Томі: «Тому, що ти побачив Мене, то й віруєш. Щасливі ті, які не бачивши, увірували!» (Івана 20:29).

Найбільший скарб людини – це віра в Бога, яка надихає і народжує надію. З вірою й надією також народжується любов. У цьому світі немає більшого значення: що нам подобається, або що - любимо. Поки це не сам Бог, ми ніколи не зазнаємо досконалого щастя, якого прагне наша душа.