Пояснення ґравюриЦя ґравюра неначе вводить нас в історію, описану в Книзі Буття, яка читатиметься на Літургії Ранішосвячених Дарів. На ній зображено початки існування людського роду за біблійним описом:
- створення Єви: „Тоді Господь Бог навів глибокий сон на чоловіка, і коли він заснув, узяв одне з його ребер і затулив те місце тілом. Потім з ребра, що його взяв від чоловіка, утворив Господь Бог жінку і привів її до чоловіка” (Буття 2, 21-22).
- людську невірність: „взяла плід та й скуштувала й дала чоловікові, що був з нею, і він теж скуштував. Тоді відкрилися їм обом очі, й вони пізнали, що вони голі” (Буття 3,6-8)
- вигнання з раю і поставлення ангела як сторожа: „І вигнав він Адама й поставив від сходу до Едемського саду херувима з полум’яним миготливим мечем, щоб стерегти дорогу до дерева життя” (Буття 3,24).
- тяжку долю, яку приносить гріх: „жінці сказав: «Помножу вельми болі твої і твою вагітність, в болях будеш народжувати дітей... Адамові ж сказав: ...проклята земля через тебе. В тяжкім труді живитимешся з неї по всі дні життя твого. Терня й будяки буде вона тобі родити, і їстимеш польові рослини. В поті лиця твого їстимеш хліб твій...»” (Буття 3, 16-19).
Таким чином бачимо, до чого веде людину непослух Господеві. Особливу увагу притягують центрально зображені фігури: дерево і змій, які в цілій історії гріха по сьогодні відіграють першорядну роль. Змій, який явився добрим дорадником і запевнював: „Ні, напевно не помрете!” (Бут. 3,4), виявився неправдомовцем, бо вмираємо. Дерево, яке явилось „добре для поживи й гарне для очей і приманювало” (Бут. 3,6), замість солодощів, принесло гіркоту і терні життя у змаганні, трудах і непевності.
Отже, ґравюра віддає зміст цілої літургії Сиропусної Неділі, під час якої ми задумуємося над наслідками гріха і втраченим райським життям. Ведучи зором від ліва, ми побачимо, як легко людина перейшла від солодкої близькості з Богом до тяжкого життя. Це викликує ненависть до гріха і тугу за раєм, що є головною темою Сиропусної Неділі. Таке зрозуміння нашого буття стане спонукою розпочати дорогу повертання до Бога і Його життєдайної науки, чому посвятимося у Великому Пості.
Літургійні тексти
„Творець мій і Господь, узявши земний порох, оживив мене життєдайним подихом і вшанував як начальника всього видимого на землі, та співжителя ангелів. Але підступний сатана, послужившись змієм як засобом, обманув їжею, відлучив від Божої слави і віддав смерті в глибинах землі. Ти ж, як Владика добросердний, знову призови мене”.
„Сидить Адам навпроти раю, ридаючи, й оплакує свою наготу: Горе мені, обманеному й окраденому, та й обезславленому лукавою спокусою! Горе мені, що через свій нерозум став нині голим і бідолашним! О раю, вже не скуштую твоєї насолоди, вже не побачу Господа Бога мого і Творця! Піду бо в землю, з якої узятий! Щедрий і милостивий, благаю тебе: Помилуй мене упалого”.
„Ридаю, стогну й плачу, бачивши херувимів з вогненною зброєю, що їм наказано стерегти вхід до раю перед усіма злочинцями. Горе мені, бо він недоступний, якщо ти, Спасе, мені його не відчиниш”.
„Горе мені, – ридаючи заголосив Адам [...] Був я царем усіх земних Божих створінь, а нині став невільником через одну беззаконну пораду. Колись я був зодягнений у славу безсмертя, а нині, як смертний, окаянно ношу одежу смерти. Кого ж мені, о горе, взяти за спільника ридання? Але ти, Чоловіколюбче, що створив мене з землі, зодягнувшись у добросердя, визволь мене з ворожої неволі і спаси мене”.