Створено: Четвер, 01 травня 2014, 11:44
Виставка ікон із Замлиння


30
квітня 2014 року в Домі Артисти Пластика у Варшаві при вул. Мазовєцкій 11а відбулося відкриття виставки ікон, які постали під час ІІІ Міжнародного пленеру іконопису на Волині «Святі Волині». Пленер проходив в днях 15 – 28 липня 2013 року у селі Замлиння біля Любомля (неподалік митниці Дорогуск/Ягодин), в Центрі інтеграції римо-католицького Карітасу Луцької дієцезії, яким керує о. Ян Бурас, генеральний вікарій цієї дієцезії.

Організаторами пленеру і, послідовно, виставки були: Генеральне Консульство РП в Луцьку, Кафедра україністики Варшавського університету, волинська організація Національної спілки художників України, варшавський округ Спілки польських художників і ін. Опікуном пленеру був проф. Роман Василик з Львівської національної академії мистецтв.

Учасниками були іконописці з Польщі та України, різних національностей та віросповідань. У вступному слові до каталогу виставки читаємо м. ін. «Учасники пленеру через спільний євхаристій ний стіл та спільність місця і мети, незважаючи на своє різне походження і приналежність до різних релігійних традицій, день у день не лише писали ікони, але й будували спільноту, створюючи нові та укріплюючи старі дружні відносини з попередніх пленерів. Цьогорічний пленер мав також своє глибоке промовисте значення у зв’язку з 70-тою річницею трагедії, яка сталася на Волині… (він) розпочався наступного дня після відзначення 70 річниці Волинської трагедії і вписався до цього ювілею, ніби позначаючи нову перспективу польсько-українських взаємин», перекликаючись із змістом спільної Декларації римо- і греко-католицького єпископатів Польщі й України, підписаної у Варшаві 28 червня 2013 року.

Святі Волинської землі, це святі католицьких і православних церков, які або тут подвизалися, або вийшли з цієї землі, а служили в різних, не раз дуже віддалених звідси місцях земної кулі. Тому на виставці зустрінемо зображення так відомих постатей, як Йов Почаївський, Йосафат Кунцевич чи Пратулинські мученики, менше відомі Петро Ратенський, Федір Острозький чи Кукша Одеський, аж по так несподівані для іконопису як Ян Бейзим чи Андрій Боболя. Виставка добре показує також змагання художників з каноном ікони, пошуки нової форми мистецького виразу, як хоча б твори Марії Іванюти чи Віктора Шевця.

Одним словом варто поцікавитись цією виставкою, тим більше, що вона у Варшаві буде дуже коротко – лише до 5 травня цього року.