Створено: Четвер, 29 травня 2014, 20:05
Маючи віру у Творця ми ніколи не будемо плутати щастя із забаганками

neboШановні друзі всі люди, без винятку, мають мрію бути щасливими, усі змагають до цієї мети. Це правда, що кожна людина прагне стати щасливою, як правда і те, що кожен має своє бачення і розуміння щастя, кожен намагається знайти його по своєму. Однак сьогодні, на жаль, ми часто зустрічаємо багато розчарованих людей, чиї мрії стати щасливим розбилися об гірку дійсність їхнього життя і вони змушені визнати свою невдачу. Коли говоримо про щастя людини то може краще буде висловити припущення, що природній стан людини – це бути щасливою.

Нажаль, але людям інколи бракує щастя і це може бути не їх вина і не їх вибір. Так складається, що наше вроджене бажання бути щасливими не буває задоволеним і багато людей можуть сказати, що їхні мрії про щастя просто не збуваються. Хтось мені сказав, що ощасливлюється тільки на якись час, а потім знову нудьгує і шукає свого щастя далі.

 Шановні друзі, треба пам’ятати, що кожен з нас щасливий не завдяки забаганкам тільки Божій милості. Цар Давид про це прекрасно сказав: «Душа моя спрагнена Бога, Бога живого...» (Псалом 42, 2). Це першооснова стабільного і прекрасного життя людини і її щастя. Маючи віру у Творця ми ніколи не будемо плутати щастя із забаганками бо вони ніколи не стануть правдивим щастям.

Що насправді потрібно людині?

Аби дати відповідь на це запитання – варто уявити себе на безлюдному острові, і скласти реєстр необхідних нам речей. Тоді з’ясується, що не потрібні нам ні стильні меблі, ні надорожчий одяг, ні вишукана обстановка. Уявімо людину сильно хвору, яка стоїть на порозі смерті. В такий нелегкий життєвий момент не буде багато забаганок тільки одне найщиріше прохання до Бога, щоб бути здоровим. Здобути усе найконечніше, щоб пережити достойно своє життя – це щастя.

Якщо ми дійсно праведники Божі – тобто шукаємо правду, знайшли її в Ісусі Христі, йдімо цією дорогою, бо вона веде в життя вічне. Поки ми ще діти у вірі, і робимо перші кроки на шляху правдивого зростання, то й тут не сумніваймося, дасть нам Господь «усі блага й всі солодощі цього світу», що їх ми бажаємо мати. Найголовніше наше здоров’я і подяка Богові, що знами не є найгірше. В такий спосіб можемо бути переконаними, що природний стан щастя в якісь мірі осягнутий.