Drukuj

ДРУГА НЕДІЛЯ ВЕЛИКОГО ПОСТУ ПОЯСНЕННЯ ҐРАВЮРИ

Гравюра центрально зображає Григорія Паламу (+14.11.1359), як святого єпископа (в Грецькій Церкві був проголошений святим в 1368). Довкруги зображено чотири менші ілюстрації, які показують важливі моменти з його життя: 1. Роздача майна бідним, тобто рішення відректися світу і розпочати монаше життя; 2. Перебування на пустині (варто зауважити, що Палама молиться тут перед іконою Пресвятої Богородиці); 3. Єпископська хіротонія (Палама був єпископом в Солуні, тобто Салоніках); 4. Успіння – це зображення заховує зразки Успіння Пресвятої Богородиці (збір монахів при марах, ангел, який відбирає душу, проміння Божої присутності), що показує святість його життя, яке було подібне Пречистій.

Почавши від найдавніших видань Пісної Тріоді в Греко-Католицькій Церкві, служба Григорія Палами не приміщається. Однак книги, з яких черпаємо ілюстрації, були видані в православних друкарнях і вміщають як службу Григорія Палами, так і його зображення (Київ 1640).
Суперечки між Варлаамом та Григорієм Паламою в ХІV столітті (та їх послідовниками) були останньою великою богословською дискусією у Візантійській Церкві, яка закінчилась проголошенням догми про Божі енергії. Хоча ця наука не була поширена, а часто була навіть критикована в Католицькій Церкві, однак в наших часах папа Іван Павло ІІ під час побуту в Ефезі в 1979 р. назвав Паламу святим. Згадка про Григорія Паламу в 2 Неділю Посту має і для нас велике духовне значення, та подібно, як і зміст 1 Неділі, виходить поза історичний елемент, чи міжконфесійні дискусії.
Григорій Палама у своїй науці виходив з досвідчення щоденного монашого життя: тих, які жили перед ним, своїх сучасників і свого власного. Це досвідчення спільне також багатьом монахам, які жили після нього. Йдеться про присутність Божества, яке дається в аскетах проявляється в світлі. Григорій, говорячи про це монаше досвідчення, казав про присутність Бога в Його енергіях, які силою Духа Святого бачиться духовними очами як світло (славу); а оскільки воно проникає і тіло, то часом можна його побачити і почути також почуттями – хоча воно нестворене, не земське. Ті, які бачать світло, у собі досвідчають Бога і подібно як пророки, апостоли та інші Божі мужі, стаються учасниками Божої Мудрості. Тому що це Божа Мудрість, яка веде до пізнання найвищої правди, то Палама говорив про її вищість над мудрістю світських наук, які беруться не з Божого світла, але з зусилля природного людського ума (розуму) і можуть практикуватись також і грішниками. Споглядання Божого світла, за даром Божої благодаті, можуть удостоїтися ті, які цілковито відрікаються всього, що в’яже людину з цим світом, в любові досягають безстрастя і чистоти серця. До такої чистоти веде дотримання Божих законів, піст та відречення всяких тілесних насолод, здержливість язика, оберігання думок, постійна молитва і тому подібні благочестиві практики.

ДУХОВНИЙ ЗМІСТ НЕДІЛІ

1. В цю неділю ми ставимо собі перед очі те, до чого покликана людина і що може осягнути завдяки спасенному дарові Ісуса Христа, воплочення якого ми розважали в 1 Неділю Посту. В особі Григорія Палами та інших преподобних монахів нам пригадується ціль посту, та всіх практик, які ведуть до очищення душі, думок і тіла – це переміна людини, яка зможе бачити Бога так, як об’явив Ісус Христос на Горі Тавор (Євангеліє від Матея 17, 2). Досягнення бачення Бога, це неначе повернення до раю – ціль, яку ми поставили собі на початку посту. Приклад і повчання святих монахів, яких часто називають іконами майбутнього життя, показує, що за мірою очищення, цього можна сподобитися вже на землі. Ті, в яких чисте серце, побачать Бога (Євангеліє від Матея 5, 8). 2 Неділя Посту заохочує до трудів покаяння, бо хоч і кажемо, що знаємо про Ісуса Христа, проте без трудів відречення і очищення не побачимо Його.

Що звете ви Мене: Господи, Господи, та не робите того, що Я говорю? (Лука 6, 46)
Не кожен, хто каже до Мене: Господи, Господи! увійде в Царство Небесне, але той, хто виконує волю Мого Отця, що на небі. Багато-хто скажуть Мені того дня: Господи, Господи, хіба ми не Ім'ям Твоїм пророкували, хіба не Ім'ям Твоїм демонів ми виганяли, або не Ім'ям Твоїм чуда великі творили? І їм оголошу Я тоді: Я ніколи не знав вас... Відійдіть від Мене, хто чинить беззаконня! (Матей 7, 21-23).

2. Бог є єдиним, який знає правду про людину і світ, дає її через Ісуса Христа, який є Істиною: «Я – путь, істина і життя!» (Іван 14, 6). І, за молитвою Ісуса Христа, ця правда дається людям: «Освяти Ти їх правдою! Твоє слово то правда» (Іван 17, 17), щоб ті, які отримають правду, звістили її по цілому світі, щоб привести світ до спасіння. Науки, які беруться з людських міркувань, за навчанням Палами, мають в собі щось з правди, але вони не ведуть людину до спасіння – їхня ціль земська, так як і вони земські. В таких науках не має значення чи науковець чистий серцем, чи грішник; чи покланяється Триєдиному Богові, чи ідолові, чи самому собі. До чого тоді ведуть людські міркування про світ, життя, закони? Сьогодні можливо це ще більше варте розважання, ніж в часах Григорія Палами.