У неділю, 15 лютого, у свято Стрітення до храму Успіння Пресвятої Богородиці на вулиці Міодовій у Варшаві із концертом завітав дитячий вокальний ансамбль «Сузір’ячко» з Ольштина. Приїхало виконавців ансамблю - діти різного віку від 7 до 15 років, художній керівник Андрій Цюпа та батьки, які супроводжували своїх чад у подорожі до польської столиці.
Виступ ольштинського дитячого ансамблю «Сузір’ячко» після другої Літургії зібрав десь понад сотню прихожан храму. Мабуть, мало хто з присутніх очікував, що почує такий професійний рівень юних виконавців. Спочатку виконавці «Сузір’ячка» заспівали кілька відомих українських колядок під акомпанемент сучасного і нетипового аранжування.
Тут були колядки, які співались хором усіма, були із сольними партіями, дует хлопців та тріо дівчат у поєднанні з хором. Вже після першої композиції слухачі концерту помітили, що дітки вміють поводитись на сцені не гірше професійних дорослих артистів й анітрохи не хвилюються, а, навпаки, співають із усмішкою та невимушено рухаються в такт пісні. Друга частина виступу – містила твори Шевченка та інші патріотичні композиції. Влучним завершальним акордом концерту було використанні українських прапорів в останній пісні.
Андрій Цюпа, художній керівник ансамблю народився, навчався музики і вокалу у Львові, до переїзду до Ольштина, працював вчителем музики у львівській загальноосвітній школі №88. Каже, що дуже задоволений, що тут, у Польщі може займатися тим, що любить і вміє робити найкраще – навчати дітей музики, вокалу та української пісні. «Цей склад ансамблю існує три роки. Репертуар пісень, які виконує «Сузір’ячко» я підбираю так, щоб були найрізноманітніші пісні – релігійні, колядки, патріотичні, часом естрадні, - розповідає Андрій Цюпа. - У Польщі відбувається чимало українських фестивалів. Ми з ансамблем їздимо виступати майже на всі з них, тож для Українського фестивалю в Кошаліні має бути один репертуар, а для Українського фестивалю в Ельбльонґу – треба виконати уже інший. Ми з «Сузірячком» маємо записаний диск наших пісень, який ми записали у нашому парафіальному домі. Я цікавлюсь звукозаписом, тому всім займався сам. Запис диску вийшов добре, навіть працівники на радіо в Ольштині і в Україні сказали, що запис дуже добрий. Родина і друзі кожної дитини, яка співає в ансамблі дуже задоволені, що цей диск є і зроблений своїми силами, бо запис на студії – це звичайно, значні витрати. Суворого відбору до ансамблю немає, всі діти, які хочуть співати і знають українську можуть виступати. Всі діти талановиті, питання лише в тому, що з одними треба займатись трошки більше, ніж з іншими».
Приїзд ансамблю був організований завдяки ентузіазму і фінансуванню батьків юних сузірчан. Інціатором приїзду ансамблю до Варшави та виступу ансамблю у церкві був отець Петро Кушка, який дякуючи за концерт, пригадав ольштинську греко-католицьку парафію як першу парафію у його священичій діяльності. До «Сузір’ячка» переважно входять діти, які відвідують заняття релігії у парафії греко-католицької церкви в Ольштині та уроки української мови. Тому дітей у цій поїздці окрім батьків також супроводжували педагоги із тамтешнього міжшкільного пункту навчання української мови. Про досвід роботи з дітьми, які входять до ансамблю розповіла Сильвія П’єтночка, вчитель української мови у початковій школі: «У мене навчаються діти від семи років і до шостого класу, а потім продовжують навчання в гімназії. Я навчаю української мови, читання, даю початкові знання з історії України. Це більше легенди про князів та козаків, бо діти не готові у такому віці сприймати багато історичної інформації. У наш пункт навчання приходять діти, які українську мову чують від своїх батьків, дідусів, які не говорять літературно, а різними діалектами і діти часто на уроках кажуть мені: «Моя бабця так не говорить». Я їх виправляю і кажу, що ми вчимось літературної мови тут. У перші класи приходять навіть такі діти, які вже знають букви і трошки вміють читати, але приходять і такі, що взагалі не знають букв, але все одно хочуть навчатись української мови, бо знають, що їх дідусі та бабусі, чи прадідусі й прабабусі були українцями. З дітьми відзначаємо Різдвяні свята, розігруємо вертеп, готуємо кутю, проводимо шевченківські дні. В Ольштині у жовтні щорічно проводяться Дні співаної поезії, до нас приїжджають діти із інших пунктів навчання української мови, виконують різні відомі українські поезії».
Виїзди «Сузірячка» переважно фінансують самі батьки, але буває співфінансування від місцевого відділення Об’єднання українців, часом із ольштинської греко-католицької парафії. Буває по-різному, але багато в чому це ентузіазм самих юних виконавців і їх батьків, які зацікавлені привити своїм дітям любов до української пісні.
Мама п’ятнадцятирічної Оксани, яка вже три роки відвідує ансамбль від початку його існування розповідає: «Участь у ансамблі – то є так, як у польському прислів’ї - «Піт, кров і сльози. Звичайно, на нас як на батьків лягає більше обов’язків, бо треба привести і відвести на репетицію, підготувати вишиванку». «Сузір’ячко» завжди виступає у повних залах, бо завжди є батьки, які приходять на концерти і їдуть на виступи в інші міста, - додає батько Оксани. Сама ж Оксанка, учасниця «Сузір’ячка» ділиться враженнями про концерт: «Виступати сьогодні у церкві не було страшно, бо ми вже не раз виступали на сцені перед багатьма людьми і в інших містах. Репетиції маємо раз на тиждень, півтори години. Маю багато улюблених українських пісень, але найбільше мені подобається пісня «По діброві вітер віє».
Оля, 11 років «Займаюся у ансамблі майже рік. Люблю всі українські пісні, але найбільше не люблю «Тече вода з під явора», бо вона мені завжди смішно її, коли ми її співаємо, слова там якісь такі кумедні».