Хочемо скромно згадати про одну із наполегливих та невтомних постатей Василіянського Чину, який залишив свій незатертий слід в історії Церкви та українського народу – ієрм. Атанасія Великого, ЧСВВ.Народився ієрм. Атанасій 5 листопада 1918 року в селі Туринці, що біля Жовкви, що на Львівщині. До Василіянського Чину вступив 31 серпня 1933 року. 27 квітня 1941 року склав довічні обіти, а 8 грудня 1946 року, маючи 28 років, прийняв ієрейські свячення. Богословські студії він розпочав у Галичині, а в роки воєнної хуртовини продовжував у Західній Європі: у Празі, Вюрцбурзі й Римі. Студії свої завершив ієрм. Атанасій двома докторатами: філософії та богословії, й осягнув кілька маґістерських ступенів, зокрема у ділянці східних богословських наук.
Після свячень наступили роки дуже наполегливої праці. Спочатку отці настоятелі доручають мооолодому священикові обов’язки віце-ректора Української Папської Колегії Св. Йосафата в Римі (1948-1960 рр.), а згодом її про-ректором (1960-1963 рр.). До цього долучується пізніше ще й науково-письменницька діяльність: головне редакторство «Записок Чину Св. Василія Великого», яке відновив у 1949 році.
Тим часом, після воєнної перерви, знову починає діяти Український Відділ Ватиканського Радіо. Його співробітником, згодом ще й керівником, призначений ієрм. Атанасія. Працював він при Українському Відділі Ватиканського Радіо від 1948 до 1976 рр. Радіопередачі, у своїй початковій фазі, були тільки додатковою працею, якій приділялося хіба що вільний час. Але із зростом програм та із збільшенням вимог слухачів, починає воно набувати щораз то більшої важливості — стає «апостолятом мовленого слова». Виникає пекуча потреба реорганізації. Здійснює її ієрм. А. Великий поволі, але послідовно, мірою тих спроможностей, які давало тоді життя на чужині, поза межами Батьківщини, де немає потрібного числа фахівців: редакторів, дикторів, митців слова, хорових ансамблів, тощо.
Назустріч цим проблемам вийшов ієрм. Атанасій саме в ті роки, коли інтенсивність його праці досягала вершин. Ієрм. Атанасій з 1957 по 1960 рр. очолював комісію для перекладу Св. Письма на українську мову та був головою Богословського Наукового Товариства (1959-64 рр.). На початку 1959 року Папа Iван XXIII має намір скликати Вселенський Собор. Ідея ця швидким темпом дозріває та конкретизується: насамперед у створенні так званої передпідготовчої (1960 р.), а згодом й підготовчої Комісії (1962 р.), якої секретарем назначується ієрм. Атанасія Великого. З відкриттям нарад II Ватиканського Собору доручається йому секретарство Соборової Комісії Східніх Церков. А в наступному році відбулись Загальні Збори делегатів Василіянського Чину, на яких ієрм. Атанасія Великого обрано протоархимандритом ЧСВВ (1963-1976). Обов’язки протоархимандрита в умовах переселенського життя, поза територією Батьківщини, особливо ускладнюються. Носієві цієї відповідальної влади доводиться керувати чернечими провінціями на дуже далеких відстанях. Керівництво таке здійснюється здебільшого за допомогою кореспонденції. А таке листування завжди зростає мірою виникнення різних актуальних проблем. Крім того, чернечі Конституції доручають протоархимандритові, щоб за 12-років свого урядування кілька разів відвідав й особисто зустрівся з чернечою братією. Кожна така візитація – це була майже піврічна мандрівка по світі.
Ієрм. Атанасій сповняв також різні обов’язки, як секретар Комісії Східніх Церков. За статистикою, впродовж своєї діяльності Комісія Східніх Церков мала 61 засідання, що в загальному дорівнювали 320 годинам праці. В тому часі було розглянено 11 різних проектів, з яких створено два основні: «Про єдність Церков» та «Про Східні Католицькі Церкви». Секретар Комісії брав участь також у нарадах Підкомісій. Ієрм. Атанасій пред’явив 38 власних поправок та внесків. Один з них записався в історію української Церкви, тому що Комісія прийняла його проект про піднесення Київської Митрополії до гідности Патріархії. Внесок цей був долучений до загальної схеми: «Про східних патріархів». Він теж був консультором Конґреґації для Східних Церков (від 1965 р.), Василіянського Чину (1976-81), Комісії Латинського (1964-72) й Східного Церковного Права (1965-80), а також дійсним членом НТШ.
Як вже попередньо згадувалось, ієрм. Атанасій вів редакторську діяльність Василіянської Аналекти. «Записки Чину Святого Василія Великого» розподіляються на 3 секції: праці, записки і документи. Секція документів найрозлогіша: стосується вона перш завсе Римських Архиєреїв, Конґреґації для Поширення Віри, апостольських нунціїв, київських митрополитів та державних мужів. Цю коротку характеристику можемо також унаочнити відповідними цифрами. З-під пера та наполегливої редакційної праці ієрм. Великого вийшло друком у світ 55 томів документів та ряд наукових і популярних праць. Кожний том збагачений відповідним вступом, поясненнями, примітками, показниками та ілюстраціями.
1965 року ієрм. Атанасій включив у свою видавничу програму ще й суто релігійну тематику, що вкладається в рамки «Української Духовної Бібліотеки». Зміст цієї збірки складається з релігійної поезії та оповідань, проповідей, духовних повчань, аскетичних й гаґіографічних творів. Між ними особливої уваги заслуговують «Діяння Ватиканського Собору» – 5 томів, та багатотомник: «З літопису християнської України». Обидва випуски – це радіопрограми, які подавалися нашим слухачам щосереди та щоп’ятниці. Особливе значення мають лекції «З літопису християнської України», бо в них автор дав систематичний виклад, в якому виповнив досі існуючі прогалини. Нові документи, знайдені в архівах Ватикану, дозволили ієрм. А. Великому виправити ті помилки, на котрі хибувала сучасна історіографія, і дали авторові змогу кинути нове світло на спірні проблеми, такі як сутність українського християнства, правдиві причини Берестейської Унії, нищення українського католицтва, відношення козаків до Апостольського Престола, тощо.
Невтомна праця досить швидко знищила міцне здоров’я ієрм. Атанасія Великого, після чого він тяжко занедужав на два роки. Упокоївся в Бозі, в Навечір’я Різдва Христового – 24 грудня 1982 року, на 65 році життя. Похоронні богослуження відправили ВПреосвв. Владики М. Марусин і М. Любачівський разом з Протоархимандритом Василіянського Чину ієрм. Ісидором Патрилом, Отцями й Братами та українськими чернечими спільнотами. Поховано ієрм. Атанасія на римському цвинтарі Кампо Верано, 28 грудня 1982 року.
Опрацьовано на основі матеріалів:
1) Нарис Історії Василіянського Чину Святого Йосафата, Рим 1992.
2) Часопис «Християнський голос», Мюнхен 1972, 23 січня, ч. 4, ст. 5.
3) Архівний матеріал Українського Відділу Ватиканського Радіо.
4) о. С. Мудрий, ЧСВВ, Нарис Історії Української Папської Колеґії Св. Йосафата в Римі, Рим 1984.
Подав матеріал:
ієрм. Прокопій Лотоцький, ЧСВВ
(Духовник Української Папської Колегії Св. Йосафата у Римі)
