Bazylianie

РІЗДВЯНИЙ ПІСТ Хто ближче приглянеться до нашого церковного року, той чітко завважує, що наша Східня Церква до великих і світлих празників завжди приготовляється коротшим чи довшим постом. Маємо великий і святий піст перед празником Пасхи. Маємо одноденні пости перед деякими празниками. Маємо багатоденні пости перед празником св. Апостолів Петра й Павла та празником Успіння Преч. Діви Марії. Маємо вкінці довгий піст перед празником Христового Різдва. Цей празник, як і празник Пасхи, належить до найбільших празників у році, тому і його піст творився на взір пасхального посту, і навіть носить назву Чотиридесятниці. Різдвяний піст – це останній багатоденний піст року. Він починається 28 листопада за новим стилем і закінчується 7 січня. Говіння триває 40 днів. На Руси-Україні в домонгольській добі, як це київський митрополит Георгій у своїм «Білеческім Уставі», дає знати, були крім пасхального ще три інші річні пости. Вони починалися в тому самому часі, що й сьогодні, тільки Успенський піст не був усюди і був коротший. Митрополит Георгій називає Різдвяний піст Пилипівкою, то значить, що він починався від св. Пилипа, 27 (14) листопада. В часі Пилипівки він приписує такий самий піст і поклони, як у Петрівку, це є їда раз на день без молока і без м'яса, а в суботу й неділю дозволяє на рибу два рази денно (§4). Київський митрополит Максим (1283-1305) називає різдвяний піст Чотиридесятницею.
Наша Церква має прадавню традицію, за якою вірні готовляться до празника Христового Різдва не тільки молитвою і постом, але й св. Тайнами сповіді і св. Причастя. Київський Митрополит Георгій у своїм «Білеческім Уставі», поручає св. Причастя, між іншими і на Христове Різдво. Св. Йосафат у своїх «правилах для священиків», радить їм заохочувати вірних до сповіді в часі Пилипівки. Київський Митрополит Петро Могила (+1647), у своїм требнику поручає вірним сповідь і св. Причастя у кожнім з чотирьох річних постів.
В наших часах Церква із-за різних причин досить злагіднила колись були дуже строгі пости. На сьогодення Св. Церква залишила пости радше добрій волі вірних. Та це не значить, що ми не зобов'язані до практики духа жертви, покути й посту.Хай, отже, любов до Христа Господа, добро нашої душі та любов нашої священної традиції будуть для нас головними спонуками в тому, щоб за кожний раз на зустріч празника Христового Різдва ми приготовляли наше серце й душу молитвою, постом і св. Тайнами. Будьмо свідомі того, що через щире і ревне духовне приготування, наше серце стане достойним, щоб в ньому народився Ісус Христос своєю ласкою, любов’ю і миром.

Дивись:
о. Юліян Я. Катрій ЧСВВ, Пізнай Свій Обряд.
NEW YORK- 1982 -ROMA