Drukuj

КОНФЕРЕНЦІЯ ПРИСВЯЧЕНА ПРОБЛЕМАМ ІНОЗЕМЦІВ 18 грудня 2009 року у Мазовєцькому воєвідському уряді у Варшаві відбулася конференція під заголовком: «Imigranci w społeczeństwie obywatelskim – w stronę platformy współpracy między organizacjami imigrantów a polskimi instytucjami», організована Міжнародною організацією для справ міграції (ІОМ).
У першій частині конференції виступали представники: Уряду міста, Воєводи мазовєцького, а також Міністерства праці та соціальної політики. Найбільш діловою була доповідь пані Ізабелли Шевчик – Директор Відділення у справах іноземців Мазовєцького воєвідського уряду, яка відверто говорила про різні труднощі у праці цієї важливої для всіх іммігрантів установи, а також про те, як розмови з представниками самих іммігрантів дозволили долати ці труднощі. Справді це відділення на сьогоднішній день стало більш привітне і ділове для клієнтів. Другу частину конференції заповнили презентації кільканадцяти товариств і фундацій створених самими іммігрантами: вірменами, росіянами, в’єтнамцями, іракцями та іншими, серед яких мабуть найстаршим є одне з товариств в’єтнамців, засноване ще у 1986 році. На конференції представляли себе три фундації, які гуртують українських громадян: «Наш вибір» і «Тернопільська» з Варшави та «Перехрестя – Затока гданська» з Гданська, при цьому остання гуртує також білорусів і росіян.
Після обіду, у третій частині, був призначений час на короткі доповіді представників федерацій працедавців, профспілок, та інших товариств. Найбільш зворушливий був виступ Анни Ліповської-Тойч (Lipowska-Teutsch) з Towarzystwa Interwencji Kryzysowej, яка наголосила на великому розходженні між мовою і взагалі поняттями чиновників, а сірою дійсністю людей виключених із суспільства. Навела приклад циганів (ромів), на адресу яких не так давно були спрямовані різні допоміжні програми і проекти, про які голосно говорилося і писалося, але про які самі цигани не мали жодної інформації, що такі існують, ані не отримали навіть найменшого добродійства від цих програм і проектів.
Останніх 15 хвилин конференції були призначені для доповіді о. Петра Кушки ЧСВВ, пароха греко-католицької парафії при монастирі отців василіан у Варшаві, на тему «Współpraca cerkwi ze społecznościami imigrantów».
О. Петро у першу чергу наголосив, що природною і основною функцією Церкви є проповідувати слово Боже, в тому також вести катехизацію дітей і молоді, нести релігійну послугу усіх сімох св. Таїн, з яких найчастіші це св. Тайни Євхаристії та Покаяння. Коли однак все це відбувається в рідній мові іммігрантів, це для них має велике суспільно-психологічне значення. Дає також можливість заспокоювати свої релігійні потреби в рідній мові, та у рідному, знаному з дитинства обряді. Важливе також те, що існування такої парафії дає можливість відзначати великі церковні свята (Різдво Христове, Богоявлення з водосвяттям, Великдень) та переживати важливі релігійні періоди (в основному час Великого посту) у притаманний собі спосіб, який дуже сильно відрізняється від того способу, який властивий римо-католицькій чи протестантським Церквам.
Варшавська греко-католицька парафія виходить також назустріч буденним потребам заробітчан і намагається надати їм потрібну допомогу. Серед цих дій о. Петро назвав м. ін. допомогу у пошуках праці і квартир через широко відому церковну дошку оголошень, організовування інформаційних зустрічей з різними державними й суспільними установами, надавання безкоштовних юридичних порад з боку заприязнених з парафією юристів, співпрацю з іншими організаціями, які надають допомогу іммігрантам, збирання грошевих пожертв на допомогу тим, які знайшлися у вимушеній або несподіваній фінансовій потребі з приводу нещасливих випадків, захворювань тощо.
Адаптацію українських заробітчан у нових життєвих обставинах на чужині також полегшують такі заходи, як: парафіяльна «кутя», відзначання Дня незалежності України, Дня пам’яті жертв Голодомору та ін. Немале значення має також недільна кав’ярня в церковній залі, концерти церковно-хорової музики та інші подібні заходи, у яких заробітчани активно беруть участь, що також сприяє їхній інтеграції, підносить почуття повноцінності у суспільстві, в якому приходиться їм жити.
Доповідач сформулював деякі побажання та наголосив проблеми, з якими зустрічаються українські заробітчани у Варшаві, м. ін. брак широкої інформації, що така церква у Варшаві існує, тому багато про неї не знають, а навіть і не здогадуючись, що така може існувати, не шукають її. На натяк, що може б таку інформацію примістити десь у приміщеннях Відділення у справах іноземців, яке з конечності від часу до часу відвідують майже всі іноземці, негайно відгукнулась Пані Директор, пообіцявши примістити інформацію, яку парафія приготує. Це знак справді доброї волі і доброзичливості, який приймаємо зі щирою вдячністю. Надіємось, що це буде один з малих, але реальних плодів цієї конференції.