Різдво – Свято Народження Господа нашого Ісуса Христа злилося з перед християнським святом Коляди.
У стародавні часи, коли наші предки жили в поганстві, визнавали багато богів. Сонце і місяць для них теж були богами. Бога-сонце називали Ладо. Протягом цілого року в його честь святкували багато празників. Першим святом в честь бога-сонця є день, коли сонце набирає життєвої сили і поборює зимове омертвіння у природі, тобто коли день починає більшати, а ніч меншати.
Вважалося, що в цей час (за новим стилем – 25 грудня, за старим – 6 січня) у Лади народжується немовля Коляда – божество зимового сонцестояння.З цього і пішла назва коляда.
Дідуха та святковий колач також називають Колядою.

Коли сонце проходило центральні зірки сузір’я – святкували народження Місяця (Молодика) – Щедрий вечір.
Коли сонце залишало сузір’я – святкували день народження богині води - Дани (за новим стилем – 6 січня, за старим – 19 січня).
Ці святкування пов’язані також із культом дерев – день вшанування Прадерева світу. Символами цього свята були дерева: дуб, явір, верба, яблуня, сосна, а згодом – ялинка. Деревця-символи вгорі прикрашали зорями, знизу – дарами природи і воно означало єдність землі з небом.

Важливе значення у святкуваннях мають страви, якими супроводжуються різдвяні ритуали. Святкові калачі, хліби, вареники, голубці, капуста, горіхи, яблука, та кутя, відіграють свою роль у святовечірніх містеріях і мають свою символіку.
Про обрядове значення святовечірніх страв та кладення часнику на стіл розповімо у наступних «ВІКОНЦЯХ»…

«ВІКОНЦЕ» бажає у радості і веселості провести “Коляду”. Нехай це свято буде повне рідних прадідівських звичаїв та традицій. Застеляймо врочисто столи килимами, кладім хліб і паляниці з маком,та кутю з медом. Засвічуймо світло та засідаймо усією родиною за святкові столи. Радіймо і веселімося, бо ж Христос-Дитятко нам Рождається!