Створено: Понеділок, 08 березня 2010, 10:57
Чернече виховання

“Отож для того, хто справді має намір йти за Богом, необхідно звільнитися від пут житейських пристрастей, чого й можна досягти, цілковито уникаючи попередніх звичок і забуваючи про них... Досягши цього, треба всіляко оберігати своє серце (Прип. 4, 23), щоб воно не втратило прагнення до Бога і щоб спогади про попередні марноти не оскверняли Його чудес.”

Св. Василій В. ,
Правила, викладені грунтовно 5,2

Звільнення від пут житейських пристрастей, щоб зглибити таїнство Божої любові та щоб зберігати пам’ять про Бога та Його чудеса, про які говорить св. Василій, у василіянських спільнотах відбувається у декількох етапах.


1. Вступне випробування - Перший рік після вступлення до Чину призначений на загальне пізнання уставу монастирського життя. Вступник, під проводом призначеного йому монаха, має можливість перевірити та утвердити своє християнське покликання.
2. Новіціят – Послушництво - Відтак вступник приймає монаший підрясник, але ще не складає чернечих обітів. Під час новіціяту відбувається введення в духовне життя Чину, а особливо в практику монастирських молінь. Одночасно послушник пізнає монаші правила та спосіб їхнього зберігання.
3. Тимчасова професія - Після новіціяту наступає складення обітів чистоти, послуху і убожества. Обіти є тимчасовими, тому що складається їх на час одного року і звичайно відновлюється їх протягом п’яти років. Чернець, який в тому часі вирішив залишити Чин, може це зробити без жодних перешкод після закінчення року від складення тимчасової професії. У часі тривання тимчасової професії ченців призначують до робіт та навчання згідно з їхніми даруваннями. Кандидати до священства розпочинають студії, а брати проходять необхідні спеціалізовані курси, або виконують призначені їм у спільноті обов’язки. Закінчення новіціяту не означає, що чернець осягнув уже повноту монашої досконалості. Тому, в часі тривання тимчасової професії, чернець і надалі поглиблює своє молитовне життя та здобуває досвід у зберіганні чернечих обітів під проводом досвідченого монаха.
4. Довічна професія - Звичайно, після п’яти років тимчасової професії, коли чернець осягнув внутрішнє переконання щодо свого покликання і здобув відповідне знання та духовний досвід, він складає довічну професію, яка зобов’язує його аж до смерті. Після складення довічної професії, відповідно приготовлений чернець, сам оберігає своє серце, поглиблює молитовний зв′язок з Богом і виконує Його волю. Зате настоятель монастиря є для новомонашествуючого співбратом – помічником на шляху до Царства Небесного.