Разом з громадянами Польщі ми були співучасниками сумних подій, але також свідками потоку неймовірних та глибоких переживань. Товпи народу приходили, щоб віддати шану свому Президентові та всім, що трагічно загинули. У багатьох коментарях, проповіддях, прощальних словах звучали не лише слова співчуття, скріплення у вірі, солідарності з тими, які несподівано втратили своїх найближчих, але також вельми багато говорилося про жертовність та патріотизм. Як не дивно, але в час скорботи людина серйозно призадумується над метою свого земного життя.

Але не лише!

Поляки єднаються в час скорботи, виражають на різні лади свою любов до Батьківщини. Напрошуються різні запитання.

Чим є наше життя, яке так нагло і трагічно може обірватися?

Яку роль в нашому особистому житті , а особливо в час негоди та скорботи відіграє належність до національної спільноти?

Наскільки важливим та необхідним для сприйняття болю є солідарність. Запитую самого себе та всіх Вас, чого ми навчилися у ці скорботні дні?

Чи стали ми більш чутливими, уважними до людського горя?

Чи може заховалися за стіною байдужності та цинізму розуму, який залишив свою подругу любов?

Дорогі наші відвідувачі, поділіться тим, що сталося у Вас, у Вашому особистому житті за ці дні. Редакція.