Частина 2
Вільнюс – це місто тісно пов’язане з Василіянським Чином. Коли Київська Держава була вже християнською, Литва ще тоді була поганською. Вже в половині ХІІ століття на Литву починає проникати християнство. У 1252 році святе хрещення прийняв князь із Новогрудка Войшелк. Він не лише охрестився, а й пішов у монастир. Войшелк заснував у містечку Лаврикові монастир. Протягом наступного сто-ліття споруджено одинадцять монастирів самими тільки князями. З цих монастирів виділявся Святотроїцький, що у половині ХІV століття постав у Вильні. Він постав з волі та коштів князя Ольгерда. Першим добродієм обителі стала дружина князя – Марія. Одначе з роками ця обитель, як і багато інших, спорожніла.

У 1604 році до монастиря Св. Тройці вступив Іван Кунцевич, якого постриг у монахи – з новим ім’ям Йосафат – сам Іпатій Потій. Це той митрополит, один з ініціяторів з’єднання з Римським Престолом. Іпатій Потій зараз після введення унії свою увагу присвятив на монашество. Основує для монахів семінарію у Вильні. Згромаджує тут молодих монахів і прикликує на учителя ученого Петра Федоровича, а керівництво семінарії віддає світлому і ревному Йосифові Веляминові Рутському. У вересні 1607 року у Святотроїцькому монастирі відкрили й новіціят, щоденний порядок в ньому встановив Рутський. Він був магістром, а його помічником Кунцевич.У 1613 році, коли Рутський став після Іпатія Потія Київським митрополитом, у Ві-ленській обителі вже було 60 монахів. Провідником усієї чернечої спільноти – архімандритом – призначили Йосафата Кунцевича.

Заходи Йосифа Рутського і Йосафата Кунцевича вели до знаменної реформи – об’єднання п’яти монастирів (у Вильні, Битені, Жировицях, Новогрудку та Мінську) у Чин Св. Василія Великого, який ще називали Віленською Конгрегацією Св. Трійці. Ще за життя Рутського – до 1636 року – до оновленого Чину приступили 36 монаших домів, в яких перебувало 160 ченців. Пізніше це зробили усі монастирі на території Білорусі, Литви й України (тобто в Галичині й Правобережжі). Цьому сприяла й мученицька смерть Йосафата Кунцевича (12 листопада 1623 р).

ПРОДОВЖЕННЯ БУДЕ

Дивись:
Монаший Чин Отців Василіян у національному житті України - Петро Шкраб’юк, Видавництво Отців Василіян « Місіонер » Львів - 2005