Bazylianie

Статті

ChrestГріх має красиву обгортку. Та всі, практично, розуміють, що природа гріха є руйнівною для людини. Якби людина взяла себе лише протягом одного дня на контроль проти гріха, що твориться в думках, словах, вчинках, і при кожній заувазі совісно ставила себе на коліна, то, певно, протягом дня мало уставала б з них. Але людина себе не контролює, і так звикає до гріха, що він уже й гріхом не видається, а нормою життя.

Гріх – це перш за все стан особи «душі», який виявляється у вчинках, а гріховний вчинок – це свідоме й добровільне порушення Божої заповіді. Гріх нищить та висушує душу. Гріх – має силу. І чим більше людина знаходиться в гріховному стані, тим і більша відбувається залежність від цього руйнівного явища. Гріх не може сам себе проявити, йому потрібен хтось, через кого він може діяти. Якщо є співучасть людини тоді гріх буде посилюватися та провадити до зневолення.

 

Християнська традиція розглядає гріх як хворобу людини, що спотворює у ній образ Божий. Отож людина не так заслуговує осудження, як потребує лікування, прощення. Щоб вилікуватися від гріха, потрібно відкритися на Святого Духа, який є духовним світлом. Христос – лікар. «Здорові не потребують лікаря, лише хворі» (Мт. 9, 12). Гріх є духовною залежністю, то і звільнення відбувається в духовному вимірі.

 

Захист від рабства гріха – це чітке усвідомлення хибності, щирий жаль, конкретне супроти-ставлення йому, молитва, любов і служіння Богові. По-суті, першим і необхідним кроком, щоб звільнитися від гріха, який руйнує не тільки власне життя, але й рідних – це розуміння того, що не можна скласти руки і піддатися. Чим швидше починаєш це розуміти і вживати хоч якихось кроків, тим і швидше прийде звільнення. З цього випливає наступне – потрібно якомога швидше залишити гріховну практику – тим і менша буде залежність.

Add a comment

241481.xШановні друзі, час-від-часу варто призадуматися над крухістю, недосконалістю людського життя. Завдяки цьому напевно прийдемо до переконання, що ми у своїх великих слабостях, цілковито завіряємо своє життя Богові. У своїй сліпій самолюбності людина у духовній роздумі відновлює свої добрі постанови та щоденно пробує виявити щирий жаль за свої недомагання у суспільному та духовному житті. В народі є гарна приповідка: не бійся дивитися правді в очі. Навчаючи, сам Христос сказав: „Пізнайте правду і правда визволить вас” (Іван 8,32). З Христових слів розуміємо, що людина повинна зрозуміти свої гріхи, пізнати Бога, який може кожного оздоровити і ущасливити, - і тільки тоді, коли пізнається справжня вартість життя, ніколи не будемо кривдити Бога і ближніх

Пізнаючи правду про себе, ми вже не ходимо в темряві. Сам Христос научає своїх учнів: „Я - світло світу. Хто йде за мною, не блукатиме в темряві, а матиме світло життя” (Ів. 8,12). Хто не має Божої правди в собі, не має Бога в душі. Іншим разом Христос сказав до своїх учнів: „Я - путь, істина і життя” (Ів. 14,6). „Коли ж ви в мені перебуватимете, і мої слова в вас перебуватимуть, - просіте тоді, чого лиш забажаєте, і воно здійсниться для вас” (Ів.15, 7).

Шановні друзі, будучи далеким від того, щоб бути пригнобленим, ми повинні твердо вирішити співпрацювати з Богом, який бажає показати найкращу дорогу святого життя на землі. Ніколи не втрачаймо надії на здійснення духовного поступу і ніколи не відкладаймо свої добрі наміри на потім. Тепер маємо час на дії. Завжди твердо надіймося на досягнення успіху і ніколи не дозвольмо, щоб наші упадки відібрали в нас відвагу. Але будьмо обережні, щоб через надмірну надію не стати жертвою гордості і лінивства. Подібно, як упадки, немочі розвивалися протягом якогось часу, так само і зростатимуть протилежні їм чесноти. Головне - не втрачати відваги, коли наші давні немочі зненацька заскочать нас. В цей момент наша любов до Бога, який є нашим творцем і одночасно помічником в трудних ситуаціях, повинна підтверджуватися діяльністю, - тобто через тверде, терпеливе зусилля.

Молитва

Господи, тепер я починаю! Допоможи мені жити так, як Ти бажаєш. Ти знаєш, що є праве і найкраще. Дай,

Add a comment

241481.xШановні друзі, іноді чуємо, як люди кажуть, що вони надто запрацьовані і не мають часу молитися, або ходити до церкви. Люди, які так говорять, не розуміють ні церковників, ні себе, ні свого щоденного життя. Вони не розуміють, що духовне життя є також необхідне, як їжа, сон чи праця. Релігійне, духовне життя є зв’язком, яке єднає людину з Богом. Занедбувати своє духовне життя так само нерозумно, як відмовлятися дихати, їсти чи відпочивати. Усі перелічені речі підтримують життя, а духовність є необхідна для вічного життя людської душі.

Коли щось робимо, будьмо завжди поміркованими і стараймося не порушувати Божі Заповіді. Якнайкраще використовуймо своє життя тут, на землі. Тому в усьому, чого бажаємо, про що думаємо, що робимо чи говоримо – найголовніше, щоб Бог був нашим партнером і усе подобалося Йому. Живучи так, будемо йти за Його мудрістю і найвищим добром.

Бог є джерелом усякого добра. З цього джерела виходить все добре, що ми маємо і чим живемо. Ця цілюща вода доброти наповнює все людство: і грішників, і святих. Щоб творити добро та кожного дня прямувати до святості, нам без віри не обійтися. Віра нас надихає і єднає з Богом. Отже, віруюча людина в усякому добрі бачить присутність Бога, а невіруюча – не виходить за межі самого себе. Бог створив речі для усіх нас, щоб використовувати їх правильно, удосконалювати, працюючи для успіху на землі та для всезадовільняючої слави в Небі. У такий спосіб наше щоденне життя простих, одночасно немічних але переповнених вірою людей, буде найкращим приготуванням до вічного життя.

Add a comment

241481.xМудрість Божа – це духовний дар. Вона базується на Слові Божому й Ласці Святого Духа. Мудрість Бога є завжди довершена, безкорислива, чиста і сильна. Її треба здобувати не тому, що маємо на неї право але із самого прагнення. Святий Апостол Яків научає: «Коли ж комусь із вас мудрості бракує, нехай просить у Бога, який дає усім щедро і за це не докоряє, - і вона йому дасться. Тільки ж хай просить із вірою, без жадного вагання;» (Якова 1,5-6). Прагнучий Божої мудрості у страху перед Богом, стається багатим на Божу Благодать і отримавши мудрість від Нього ніколи її не змарнує.

У Святому Писанні читаємо про Божу мудрість, яку виспівує псалмопівець: «Початок премудрості це страх перед Богом.» (Пс 110,10). Маючи Божу мудрість людина може бачити ширше ніж дозволяють теперішні обставини, бо в Святому Письмі сказано, що Дух каже про речі, як вони дійсно є, і про речі, як вони дійсно будуть. Святий апостол Яків научає: «Ви, що не відаєте, що буде завтра! Яке бо життя ваше? Ви пара, що з’являється на хвилинку і зникає по тому.» (Якова 4,14).

Дорогі друзі, мудрість Божа є тією мудрістю, яка варта нашої пильної уваги. Святий апостол Павло научає: «Шукайте пильно того, що Господеві подобається. Не беріть участи в безплідних ділах темряви, а радше її картайте… Тож уважайте пильно, як маєте поводитися, - не як не мудрі, а як мудрі, використовуючи час бо дні лихі.» (Єфесян 5,10-11-15-16).

Господи, подай нам небесну мудрість, щоб ми могли навчитися шукати Тебе понад усе. Щоб ми своєю поведінкою нікого не звели з правдивої дороги. Визволь нас, Господи, від гіркої заздрості, чвар та безладу. Наповни нас плодом праведності, яка сіється в мирі, щоб ми цілий час виявляли своєю поведінкою Твою мудрість.

Add a comment

241481.xЛюдина, яка вірить в Бога не є бездумним фанатиком,тільки образом і подобою Божою, яка на протязі земного життя перебуває у возз'єднанні з Небесним Отцем, здатна випромінювати світло розуму та любові. Через велику любов Бог своєму розумному створінню відкриває світло розуму, а цим світлом є віра. Коли гасне полум'я віри, всі інші світла також починають тьмяніти. Віра народжується від зустрічі з живим Богом, Котрий кличе і відкриває людству свою любов, любов, яка існувала до нас, і на яку можемо опертись, щоб витривати і будувати життя.

Після святого Хрещення, усі ми наново відкриваємо свою віру, яка народжується через слухання, перемінює та дає нові очі, щоб кожен став світлом на дорозі земного життя для інших. Віра не гарантує, що ми не попадемо в якісь несподівані, трудні ситуації. Справа зовсім не у цьому. Коли ми в Божих руках, тоді в нас не має страху. Віруюча людина не дивиться на Бога, як на Того, до кого треба звертатися лише в критичних ситуаціях. Віруючі завжди з Отцем Небесним і завжди повертаються до Бога так само природно, як квітка повертається до сонця. Віруючий до Бога звертається постійно. Бог завжди піклується про людину не дивлячись на слабкість віри. Бог людину любить. Цей Божий дар треба підживляти і зміцнювати, щоб він і надалі вказував правильний шлях. Віра, надія і любов у гідній подиву спів-дії скеровують наше християнське життя до повної єдності з Богом.

Молитва

До Тебе наш Сотворителю припадаємо і Тобі молимося: володій серцями нашими і наповнюй їх завжди любов'ю, щоб не було між нами ні сварки, ні гніву, ні образи, щоб здатні ми кожного дня випромінювати світло віри, надії та любові. Амінь.

Add a comment

Podkategorie