Bazylianie

Тема тижня

foto-Resizer-250-Resizer-150Щоб краще долати проблеми, які в багатьох людей викликає молитва Ансельм Грюн пропонує розуміння молитви як зустріч. Сьогодні за Ансельмом Груном пропонуємо роздумати над першим кроком зустрічі.

Зустріч зі собою

Кожен, хто бажає зустрітися з Богом, з першу повинен зустрітися зі собо. Відразу зроджується запитання, а як цю зустріч провести? Насамперед я, мушу бути собою. А так, як правило не завжди буває. Коли ми спостерігаємо за собою, то бачимо, що наші думки мандрують до вкола, і ми перебуваємо з ними десь далеко, лише не з собою. В такий спосіб ми не маємо з собою жадного контакту, думки виривають нас з себе та провадять де інде. Не ми думаємо, а думки існують у нас, вони як хмари, що засягають на наше Я. Add a comment

foto-Resizer-250-Resizer-150«Молитва - це діалог». Так описує молитву релігійний філософ Ван дер Лев. Молитва є розмовою між людиною та Богом. І таке розуміння певна річ, важливе і обов’язкове. Але водночас воно легко приводить до непорозуміння та труднощів. Бо розмова з Богом безперечно, виглядає інакше, ніж розмова з приятелем. Багато осіб досвідчують свою молитву не як діалог, а радше як монолог. Запитують часто чи вони не говорять до звичайної стіни? Багатьом важко підшукати слова, щоб розпочати розмову та все це викликає напруження, відхід від молитви, занурення в своєму світі сам з собою і з своїми переживаннями, труднощами. Щоб краще долати проблеми, які в багатьох людей викликає молитва Ансельм Грюн пропонує розуміння молитви як зустріч. Add a comment

ok_wira-Resizer-150Шановні друзі, іноді чуємо, як люди кажуть, що вони надто запрацьовані і не мають часу молитися, або ходити до церкви. Люди, які так говорять, не розуміють ні церковників, ні себе, ні свого щоденного життя. Вони не розуміють, що духовне життя є також необхідне, як їжа, сон чи праця. Релігійне, духовне життя є зв’язком, яке єднає людину з Богом. Занедбувати своє духовне життя так само нерозумно, як відмовлятися дихати, їсти чи відпочивати. Усі перелічені речі підтримують життя, а духовність є необхідна для вічного життя людської душі.

Коли щось робимо, будьмо завжди поміркованими і стараймося не порушувати Божі Заповіді. Якнайкраще використовуймо своє життя тут, на землі. Тому в усьому, чого бажаємо, про що думаємо, що робимо чи говоримо – найголовніше, щоб Бог був нашим партнером і усе подобалося Йому. Живучи так, будемо йти за Його мудрістю і найвищим добром. Add a comment

ok_wira-Resizer-150Шановні друзі, час-від-часу варто призадуматися над крухістю, недосконалістю людського життя. Завдяки цьому напевно прийдемо до переконання, що ми у своїх великих слабостях, цілковито завіряємо своє життя Богові. У своїй сліпій самолюбності людина у духовній роздумі відновлює свої добрі постанови та щоденно пробує виявити щирий жаль за свої недомагання у суспільному та духовному житті. В народі є гарна приповідка: не бійся дивитися правді в очі. Навчаючи, сам Христос сказав: „Пізнайте правду і правда визволить вас” (Іван 8,32). З Христових слів розуміємо, що людина повинна зрозуміти свої гріхи, пізнати Бога, який може кожного оздоровити і ущасливити, - і тільки тоді, коли пізнається справжня вартість життя, не грішитимемо і ніколи не будемо кривдити Бога і ближніх Add a comment

ok_wira-Resizer-150Шановні друзі, декілька днів тому я мав можливість розмовляти з молодими людьми про віру в Бога та Святе Писання. Розмова була довгою і дуже цікавою. Три особи пробували мене переконати, що можливо Бога немає, а якщо є, то сумніви у вірогідність Святого Письма можуть бути виправданими, бо це не писав Бог - писала людина. Продумавши все, про що розмовляли, я дійшов до висновку, що коли в людини немає віри, вона цілий час живе в непевності і знаходиться в неблагополучному стані. Нікого не звинувачую в малій вірі, але вважаю, що усім нам час-від-часу треба пригадати як Бог об'являється людині. Add a comment

Священик є духовною особою, є свідком Євангелії, членом спільноти, якій служить, голосить вчення Христа, уділяє таїнств, благословляє вірних, піклується про них з любов'ю. Священик є учнем Христа, Христом вибраний і покликаний.

Апостол Павло в Посланні до Євреїв так описав священика: «Кожен бо архиєрей, узятий з-поміж людей, настановляється для людей у справах Божих» (Євр. 5:01). З того випливає, що священик є свідком Бога і свідчить про Бога, через своє знання і мудрість, але перш за все через своє життя і дії. Місія священства, безсумнівно, дуже важка, присвячена служінню Богові, і перш за все людям. Ісус Христос так сказав своїм апостолам: "Ідіть, отже, і  зробіть учнями всі народи ..." (Мт 28,19).

 

Сьогоднішній світ – це світ хаосу, гамору, клопотання, споживацтва та меркантильності, де день є занадто коротким, щоб виконувати свої щоденні завдання та обов'язки, а життя наповнене різними подіями, несподіванками, трагедіями, стражданням. У людей немає часу, щоб поговорити зі своїми близькими, не вистачає часу, щоб бути один з одним, і один для одного. Постійно кудись поспішають і не знають, куди ... . І постійно не вистачає часу – тому що  праця, тому що навчання, тому що інші обов'язки ... . Таким чином, у світі, в якому ми живемо, часто знецінюються  наші цінності і принципи. Стаємо анонімними, і все це призводить до самотності та духовних страждань.

 

Де і в кого шукати допомоги?

 

Священик завжди, але особливо сьогодні,  потрібен кожному з нас, незалежно від віку. Всі ми потребуємо підтримки і розуміння, чіткого свідчення  існування Бога, прикладу як жити, щоб досягти вічного щастя. Водночас потрібна інша людина, яка вміє слухати і чути нас, порозмовляє і допоможе у вирішенні наболілих проблем. Ось чому так важлива відкритість на інших. У важких для нас ситуаціях, ми хочемо почути – ти хороший, ти можеш це зробити або ти помилився, заблукав. Одного разу я почула, що священик є психіатром душі і великий, але часто суворий друг, хороший порадник і "колега" в розмові.

 

Папа Бенедикт XVI сказав: "Віруючі очікують тільки одного від  священиків, щоб вони були фахівцями у спілкуванні людини з  Богом. Не вимагають від  священика, щоб був експертом в області економіки, будівництва або політики. Очікується, щоб  він був експертом в духовному житті ... (...) немає абсолютно ніякої необхідності, щоб священик був обізнаний у всіх  останніх, змінних течіях;  віруючі чекають від нього, що він стане свідком вічної мудрості, що випливає  з об’явленого Слова".

 

 

 

А що очікуємо ми, вірні від священників?

 

Яка їх роль в нашому житті, коли сучасний світ призводить нас до духовних страждань?

 

Чого  молодь очікує від священиків?

Add a comment

Відповідь дає нам Ісус Христос: «Навчіться від мене, бо я лагідний і сумирний серцем» (МТ 11,29). Біблія не тільки пояснює причину страждань, але й дає практичні поради як їх пережити. Погляньмо на Йосифа, наймолодшого з синів Якова. Брати заздрили йому, бо вважали, що батько більше його любить, як їх. Із заздрості вирішили вбити Йосифа, але коли над’їхали мідянські купці, брати змінили своє рішення і продали Йосифа чужим людям, а ті повезли його в Єгипет (Бут 37-50). Після цього Йосиф мав повне право ображатися на своїх братів. Коли прийшли скрутні дні для братів, Йосиф спілкується з ними й пояснює, що їхній задум був злим, але Бог обернув його на добро, на користь життя Йосифа та життя інших людей (Бут 50,20). Йосиф у скрутну хвилину зрозумів, що Бог бачить все, через що ми проходимо і це Йому не байдуже. Йосиф зрозумів це на прикладі свого життя, адже Бог постійно був з ним і допомагав йому. Навіть тоді, коли було погано, Йосиф продовжував запевнювати самого себе, що Бог постійно з ним. Друга річ, яку Йосиф зрозумів, така: Бог дав людині свободу вибору. І за все, що людина робить за свого життя, треба буде давати звіт перед Творцем. Як бачимо, Йосиф любив Бога і цілий час довірявся Йому, і через цю любов була вилікувана ненависть, образа на своїх братів, які вчинили супроти нього зло. Любов перемогла помсту і оживила родинні зв’язки.

Дорогі друзі! Живемо у суспільстві, в якому на кожному кроці бачимо багато несправедливості та страждання, але не забуваймо про те, що Бог дав людині свободу вибору. Людина - не робот чи маріонетка, якою можна управляти, й яка механічно повторює завчені молитви, чи виконує команди. Людина - вільна, і завжди має вибір. І повинна бути відповідальною: коли щось чинить, то при цьому керується власним розумом і, передовсім, перед самим собою несе відповідальність за наслідки своїх вчинків. З цього, здавалося б, витікає, що ми не зобов’язані виконувати Божу волю, але пам'ятаймо, що за наслідки своїх вчинків будемо відповідати перед Богом самі. Бог не може заборонити людині приймати неправильні рішення, адже шанує вільний вибір людини. Отже, не можемо нарікати, що Він - несправедливий і любить дивитися на наші страждання. Бог шанує волю людини. Нам не варто перейматися несправедливістю життя. Замість цього краще покластися на Божий план і знайти позитивну поставу у нашому житті. Якнайбільше треба дізнаватися про Божі Обітниці і покладатися на Боже Слово, ходити в церкву, - в такий спосіб можемо задовольнити потреби свої та інших.

Найголовніше у нашому щоденному житті - покластися на Божу присутність, впустити Його до свого життя. Він може обернути в добро найгіршу ситуацію. Є багато людей, які сьогодні могли б сказати: «Все моє життя пішло шкереберть, а далі я довірив своє життя Богу і Він привів усе до ладу». Не забуваймо: якщо постійно будемо довіряти своє життя Богові, то Він завжди буде рятувати нас під час бурі. Він дасть відвагу і силу пережити її. Якщо хтось захоче дозволити Богові, щоб Він привів його життя до ладу – це відбудеться. А нам залишається молитися за себе, родину, і за людей, яким найбільш потрібне Боже милосердя на цьому світі, просякнутому несправедливістю і різного роду стражданням.

Немає нічого кращого, як очі, які спинилися з теплотою і увагою на співрозмовнику. Немає нічого гіршого, як порожні й байдужі очі, які, споглядаючи на іншого, не помічають у ньому образ Божий. А причина у тому, що не бачать Бога і не шанують іншу людину – це і є відхід від Бога як від правди і життя. Можна сказати про таких, що не мають любові, переповнені жалем, гіркістю, агресією і, вкінці, замкнувши своє серце перед Богом, перетворюють його на камінь. За таких людей молитися треба цілий час.

Add a comment

Читаючи Святе Євангеліє, слухаючи Боже Слово, можемо поставити собі запитання: що говорить нам Господь, що хоче нам сказати, чого прагне нас навчити. Напрошується нам відповідь, що словом, яке поєднує багато Господніх переказів, є покора. Зі слів Ісуса Христа, які є головною думкою цього тексту, виникає, що ми можемо осягнути мир серця шляхом розвитку смиренності (покори). Чим більш покори, тим більше спокою (миру) є в нашому житті.

Навчання Ісуса Христа прості, короткі і зосереджені на тому, що найважливіше, але водночас є й суворими і важкими, тому що Він вимагає постійної любові до Бога, ближнього і себе самого.

 

Що таке смирення (покора)?

 

Смирення – це істина, життя і можливість подивитися на себе по-правді. Істинне смирення супроводжується радістю, миром, тишиною й силою. Можна також сказати, що смиренність є станом досконалості, мудрості та щастя, а в кінцевому результаті - умовою служіння Богові та ближньому. Разом зі смиренням в житті християнина є й інші важливі цінності: лагідність, доброта, щедрість, терпіння, готовність вибачити, вірність, доброзичливість, стриманість ...

 

Смирення - це протилежність гордості, протилежність, яка характеризується у поставі людини надмірною вірою у свої власні цінності і спроможності, має високу самооцінку, гордість, зарозумілість і почуття зверхності. Особа, що живе духом смирення – не мусить відчувати себе менш вартісною. Навпаки, вона повинна бути свідомою своїх можливостей, знати про свої здібності-якості, і отримані Богом таланти. Слід зазначити, що саме смиренність, а не гордість, є основою самовідданих і позитивних відносин з іншою людиною.

 

У даний час можна зауважити, що багато молодих людей, але й не тільки молодих, дивляться в майбутнє зі страхом. З тривогою запитуємо себе:

 

Як нам жити в суспільстві, де є так багато несправедливості і страждання?

 

Як нам жити, коли чесність і правда не є важливі?

 

Як маємо реагувати на егоїзм і насильство?

 

Які цінності важливі в сучасному світі, та для нас самих?

Add a comment

Дорогі друзі, давайте спробуємо відповісти на запитання - що таке істина? Істина - це Бог. Закон абсолютної істини стверджує: є Бог, і Бог у кожному з нас. Бог — це вищий розум, досконалість, що пронизує геть усе, який об’явився людині в натуральний спосіб через створення світу, який звернувся до людини через пророків, а, вкінці, об’явився через Ісуса Христа. Іти до Бога - до Істини - можна різними шляхами, скільки людей — стільки доріг. Найкоротший шлях — через серце. Це шлях світла, любові, гармонії й спокою. Господь кличе людину за істинною, якою є Він сам. Згадаймо Леві Алфеєвого, який сидів на митниці й збирав податки: що Христос сказав йому? - Іди за мною! Той устав і пішов за ним (Мк 2, 13-17).

Прийде час, коли людина не схоче, не зможе бути такою, як раніше. Це може статися враз. І не слід цього боятися. Все змінюється в цьому світі. І людина змінюється теж. Один закарпатський мудрець - Андрій Ворон - говорив до людей, які просили в нього поради: «Змінюйтесь. Одягайте іншу сорочку на тіло, але не забудьте й душу одягнути в нові шати. І не чекайте для цього нового ранку, чи понеділка. Ставайте новою людиною вже. Дослухайтеся до свого серця, через яке промовляє до вас Господь Бог, і тоді відкриється те, до чого вас покликано. Якщо мало працювали - працюйте більше. Якщо забагато – працюйте менше. І так в усьому. Вирівнюйте себе з природою. Скидайте з себе недобрі звички старої людини, і все це без огляду на те скільки вам років – обновитесь та полегшено підете вперед».

Дорогі друзі, згадаймо євангельську розмову Ісуса Христа з молодим юнаком, який запитав що доброго має вчинити, щоб отримати Царство Небесне? Ісус звернув увагу, щоб додержував Заповіді Божі, також продав майно, а гроші роздав бідним і, вкінці, пішов за істинною, якою є Бог. На жаль, з того, що знаємо, у молодого юнака багатство взяло верх і він не пішов назустріч Ісусу, - засмутився й відійшов. Отак всякий тягар тілесний і духовний пригнічує людину, яка не йде назустріч істині, якою є Бог. Господь - це вища досконалість, яка пронизує геть усе, і Він кожній людині допомагає. Я думаю, що ніколи не треба озиратися, ніколи не жаліти того, що залишилося позаду, що впало з наших плечей. Вчорашнє - вже не наше, а завтрашнє - також далеко, та ще й і не відомо, чи нам дане. Отож, стараймося жити достойно сьогодні, так як би це мав бути наш останній день, та цілий час прямувати за Христом.

Господь Бог наш всемогутній, всевідаючий і всюдисущий, володіє всією мудрістю і всією просвітою. Саме до Нього нам і треба звертатися, щоб одержати розраду в прикростях, допомогу в трудах, зцілення від хвороб душевних і тілесних. Той, хто сподівається, не отримає від Нього відмови. Ставаймо новою людиною і йдімо за істинною, якою є Бог. Яка б печаль не була, печалі не треба боятися. Краще буде, коли пізнаємо її. Приймімо її і даймо їй ім’я. І полюбімо її. І стане вона світлою. Бо народжуємося ми в темряві, а покликані - світлом.

Коли звертаємося до Бога — станьмо знову дітьми. Тому, що ми не знаємо ані минулого, ані сьогодення, ані майбутнього; Бог же — Господар часу. Він — Життя, що дає життя, Блаженство, що дає блаженство, Мудрість, що дає мудрість, Любов, що дає любов і спасіння...

Живімо сьогоднішнім днем, але пам'ятаймо про майбутнє, бережімо себе та не руйнуймо свого здоров'я.

Add a comment

Свято Преображення Господнього, яке ми недавно відзначали, то повернення до небесної радості. Ця надзвичайна подія показує, що Ісус може кожної хвилини змінити нашу долю, може у кожного з нас наступити духовна переміна. Як читаємо Євангеліє, того дня відбулася зустріч Ісуса із своїми учнями на горі Тавор, де розповідається про Його Переображення: «І преобразився перед ними: обличчя його сяяло, наче сонце, а одежа стала білою, наче світло» (Мт 17:2).

З нами теж може відбутися така переміна, важливо, щоб знайти спосіб і місце, коли це може відбутися.

 

Одним з таких місць, такою горoю Тавор, можуть бути реколекції, чи ТАВОРСЬКІ ЗУСТРІЧІ, коли кожний учасник має можливість зустрітись з Богом, іншою людиною і самим собою... Там є час на особисте преображення, краще пізнання самого себе, можливість проведення спільних та особистих розмов, пізнання східної Літургії та традицій. Перебуваючи на молитві, в тиші, слухаючи Слово Боже, зустрічаючись із людьми, приймаючи участь в спільних Богослужіннях, можемо пізнати Господа нашого Ісуса Христа і наблизитись до Нього. Часто хочемо повернутися до цих хвилин, і в те місце, де нам було добре, де відчували спокій душі і серця, повного поєднання з Богом. Саме так є на ТАВОРСЬКИХ ЗУСТРІЧАХ у Венгожеві.

 

«Він говорив іще, аж ось ясна хмара повила їх і з хмари було чути голос: - Це мій улюблений Син, якого я сподобав: його слухайте» (Мт 17:5). Ці слова кажуть нам, що необхідно слухати Боже Слово, і тоді щастя не буде тимчасовим, а триватиме вічно.

 

Напевно, кожен з нас відчуває потребу бути щасливим, радісним, знайти спокій серця в нашому світі. Думаємо, що цього досягнемо, змінюючи світ, але цього виявляється недостатньо. Аби знайти щастя, починати треба від зміни нашого серця, і жити так, аби кожний прожитий день був нагодою духовного паломництва – дорогою, яка веде нас до зустрічі з Богом.

 

Прошу зупинитись на хвилину та задуматись: яким є Ваш світ і життя? Що робите, аби зустрітись з Богом?

 

Де змогли б знайти «гору Тавор» і світло, яке освітить Ваше життя і зміцнить Вас у вірі?

Add a comment