Drukuj

Молодь у Церкві – це її теперішнє і майбутнє. Коли ставимо запитання про молодь, тоді на серці у нас не софістика, чи якісь мудрування, але усвідомлене почуття відповідальності за добро Церкви. Хочемо вийти на зустріч молоді у Польщі, яка шукає свого місця у житті. Однак, церковна дійсність є непростою: парафіяльні громади невеличкі; священиків, які могли б допомогти молоді, також небагато, та й вони перевантажені різними обов’язками, а крім цього молодь розкинута по різних місцевостях. Враховуючи ці обставини, дуже цінними стають для нас думки диспутантів, які враховують реальні можливості нашої церкви у Польщі.

Дякую всім за участь у дискусії, а особливо за те, що вказали свій соціальний статус, - якраз це і допомогло нам краще зорієнтуватися у тому, як на ситуацію із молоддю у церкві дивляться різні люди. Це важливо ще й тому, що кожна висловлена Вами ідея, думка та спостереження – відображають не лише те, як Ви розцінюєте дану проблематику, але також вказує на Ваше місце у церковній спільноті і водночас проливає світло на внутрішнє ставлення.

Причини і загрози

Цим разом я б хотів зупинити нашу з Вами увагу на причинах та загрозах. На основі аналізу Ваших думок можна умовно виділити три категорії причин відсутності молоді в парафіяльних спільнотах УГКЦ у Польщі, а саме: перша – це середовище, в якому вона проживає, друга – неадекватність та непосильніст, або й цілковита відсутність дій Церкви, а третя – це внутрішня настанова молодих людей.

Середовище

Молодь зустрічається у своєму середовищі з такими явищами, як: воюючий атеїзм (модель життя без Бога), який нещадно використовує релігійний анальфабетизм; секуляризація (нехтування духовних цінностей), висміювання християнства та Церкви (до якої не треба ходити – це музей мертвих традицій, в якому немає живого Бога); нав’язування віри в різного роду божків; нав'язування агностицизму; модель життя без традиції і зневажання її; витіснення церкви із суспільного життя. Молодь в сучасному світі почувається загубленою, тому що світ манить її різними «привабливими» пропозиціями, тому церква повинна вказати молоді правильні критерії вибору того, що є істинне.

Церква

Учасники дискусії вказують на те, що: «Медіа змальоювують церкву без Христа, а священики дуже часто роблять це саме, або самі Його там не бачать. І, мабуть, це головна проблема - молодь не бачить у Церкві її "центру", її "сенсу" - не бачить Ісуса»; священики користуються застарілими формами пояснення суті духовного життя, віри та вчення про Бога, та не модифікують форм своєї пастирської праці з молоддю, щоб показати молоді присутність живого Бога. Наші парафії недостатньо відкриті на потреби молоді, яка шукає живих та автентичних свідків Христа.

Молодь

Черговою причиною відсутності молоді в церквах є: лінивство, байдужість та безідейність. Особисті проблеми та життєві невдачі відводять її від церкви. Світ відкриває перед молоддю стільки різних світоглядних ідей, життєвих пропозицій, що вона відчуває себе загубленою та анонімною.

Завдання церкви (духовенства й мирян)

Сьогоднішній світ ставить перед молоддю чимало різноманітних викликів, на які вона неспроможна відповісти самостійно, і знайти в ньому своє місце. Тому перед Церквою стоїть важке та відповідальне завдання.

Учасники дискусії вказують на те, що церква повинна: допомагати молоді у захисті її віри перед різними загрозами; спонукати молодь до пізнання правди; творити спільноти підтримки; проводити різноманітні форми праці з молоддю; допомогти їй у творенні парафіяльних спільнот; свідчити та пригадувати про живу присутність Христа.

Священики

Душпастирі мали б: насамперед проповідувати люблячого Бога; не лише бути присутніми у спільнотах, очікуючи, що молодь сама прийде до них (організовувати зустрічі у школах та університетах); зустрічатися та розмовляти з молоддю, щоб разом шукати відповіді на життєві виклики. Священики мають здійснювати нову євангелізацію: шукати, допомагати вирватися з «тенет лукавого», піклуватися про молодь, яка губиться у світі, та захистити її.

Молодь

Молодь, яка вже присутня в церкві, може й повинна також приєднатися до цієї місії: запрошувати та пропонувати своїм друзям йти разом до церкви; виходити до своїх ровесників з християнською літературою, зав’язавши знайомства, запрошувати друзів до церкви, аби показати нову перспективу у житті.

Батьки

Відповідальність за християнське виховання молоді у вірі спочиває також на їхніх батьках, які є «домашньою церквою» та які своїм щоденним життям мають свідчити про Христа.

Із всіх вищезгаданих ідей та пропозицій можна зробити висновок про напрямок, в якому необхідно рухатися у вирішені даної проблематики, а саме: організувати співпрацю священиків та мирян у християнському вихованні дітей та молоді.

Однією з форм такої співпраці може бути створення "Комітету допомоги молоді": релігійна, психологічна та фінансова допомога (наприклад Стипендійний фонд для обдарованої молоді).

Яким чином, на Вашу думку, можна організувати такий комітет?