Drukuj

РОЗДУМИ ПРО МОЛИТВУ Частина 5

МОВЧАННЯ ЯК ПОЄДНАННЯ

Щоб краще долати проблеми, які в багатьох людей викликає молитва Ансельм Грюн пропонує розуміння молитви як зустріч з Богом. «Молитва- це діалог». Так описує молитву релігійний філософ Ван дер Лев. Молитва є розмовою між людиною та Богом. І таке розуміння певна річ, важливе і обов’язкове. Коли говоримо про мовчання то людина в ньому все-таки наслуховує Божий голос. Сьогодні пропонуємо роздумати над мовчанням яке поєднює людину з Всевишнім.


Мовчання як поєднання має два аспекти: спочатку відбувається поєднання з Ти Бога, який перебуває поруч, а потім поєднання з Богом у мені самому. Мовчання допомагає творити глибоке поєднання в серці, не обмежуючись рамками слів. Митрополит Антоній Сурожський розповідає про одну жінку, яка прийшла до нього на розмову і виявила: «коли молиться словами то не відчуває присутності Бога і всі молитви просто сухі слова». Митрополит порадив їй щодня 15 хвилин присвятити на мовчання і насолоджуватись спокоєм, який даний людині Богом. Через деякий час жінка розповіла дивовижні речі: «коли я молюся до Бога словами то нічого не відчуваю. А коли в тиші перебуваю перед Його святим ликом, то відчуваю, як Його присутність огортає мене ніжністю». Пам’ятаймо, що слова часами несуть у собі небезпеку непорозуміння, а мовчання допомагає творити глибоке поєднання в серці, не обмежуючись рамками слів.

ГЛИБОКЕ ПОЄДНАННЯ В СЕРЦІ

Візьмімо за приклад монаха, який перебуває у своїй келії та насолоджується спокоєм, який даний людині самим Богом. «Келія» - це кімната в якій монах перебуває з Всевишнім наодинці та безперестанку з Ним спілкується. Монахи вповні розуміння «келія» передають словами: Келія – це небо, де ми живемо разом з Богом. Це надто людська тиша, тиша перед Богом, тиша біля Хреста. Ця ситуація подібна до приятелювання, відчування вічного блаженства. Єваргій говорить про людину, яка по-справжньому молиться, вона подібна до ангелів. Ціллю молитви є звільнення від будь яких пристрастей як передумова молитви без розсіяння. Єваргій подає приклад Мойсея, який перед тим як приступити до палаючого куща наперед знімає сандалі. Зняти сандалі це якби звільнитися від усякої спричиненої пристрасті думок і в такий спосіб старатися наблизитися до Того, хто перебуває поза всякими думками та поняттями.
Першою передумовою чистої молитви є звільнення від пристрастей. Врешті решт йдеться про звільнення від себе. Ми повинні самі себе віддати Богові. Лише так зможемо відчути Його у своєму найглибшому єстві. Єваргій говорить: «Виникає потреба молитви, - тоді кидай усе, і тобі все повернеться» ( Про молитву, 36).
Існує два способи молитви. Спершу завести мову перед Богом про своє життя і відверто про все Йому розповісти, а опісля залишити на боці повсякденні думки та почуття і зануритися у простір, заселений одним лиш Богом. У Ньому ми знаходимо новий шлях до себе. Зануритися у простір Бога означає торкнутися власної таємниці, знайти шлях до себе самого. Оскільки ми коли молимось і перебуваємо з Богом і не сприймаємо себе з позиції світу, а зі сторони Бога, то й світ втрачає свою владу над нами. Люди зі своїми очікуваннями, претензіями та засудженнями більше не досягають нас. У місці чистої молитви до нас має доступ Бог. Бог завжди чикає на нас, щоб ми повернулись до Нього обличчям, та у зустрічі з Ним знайшли спасіння. Справді з огляду богослов’я мусимо визнати, що Бог не потребує нашої молитви Він самодостатній, досконалий, але Він є тим хто радіє, коли ми приймаємо Його запрошення та пускаємося в молитві на зустріч з Ним. Бог є першопричиною цілого Буття, куди в молитві ми можемо пірнути і водночас Він є люблячим, який чекає на відповідь нашої любові і з ким ми можемо зустрітися як з приятелем виходячи Йому на зустріч. Тут зароджується діалог любові, який ввесь час просвітлює нові аспекти нашої зустрічі з Богом.

ПРОДОВЖЕННЯ БУДЕ

Опрацьовано:

Ансельм Грюн, Молитва – це зустріч.
«Місіонер», Львів 2005.