Любов народжується від безпристрасності, безпристрасність – від уповання на Господа, уповання – від терпеливості й великодушності, а вони – від поміркованості в усьому, поміркованість же – від страху Божого, в страх – від віри в Бога. Чому Господь заповів любити ворогів ? (Мт. 5,7)
Аби визволити тебе від ненависті, смутку, гніву, злопам’ятності і сподобити тебе велетенського здобутку – досконалої любові, якої не може посісти той, хто любить людей неоднаковою любов’ю. Досконала любов не розділює людей з огляду на різну вдачу, а любить усіх людей однаково: добрих як друзів, а недобрих як ворогів, чинячи їм добродійства та мужньо зносячи завдані через них кривди. І ніколи не мстить їм злом за зло, а якщо доводиться, то й страждає за них.
Уважно приглянься до себе, може в тобі самому, а не в братові криється зло, що розлучає тебе з братом, та поквапся примиритися з ним, щоб бува, не відпасти від заповіді любові.
Дивись:
Християнське життя за Добротолюбієм, Вибрані фрагменти з писань Святих Отців та Учителів Церкви, Джерела Християнського Сходу, Львів, Свічадо 2007