Drukuj

Думки на Велике Говіння«Хресту Твоєму поклоняємось, Владико, і святеє Воскресіння Твоє славимо!»


У половині Великого Говіння, немов по середині раю, поклоняємося Чесному і Животворящему Хрестові, і славимо Святе Воскресіння Христове. Хрест Господній є для нас християн, захистом від усякої духовної нечисті. Хрест є раєм Церкви, деревом нетління, він проганяє бісів.
Наші прародичі в раю, Адам і Єва, прогрішились, скуштувавши колись плоду з дерева. А «всечесне дерево Христа», на якому Він був розіп’ятий, принесло спасіння вселенній. Цілуючи «Богом благословенне дерево», ми поклоняємось хресту, на якому страждав Ісус Христос, який своїм воскресінням дарував нам життя вічне. Ми удостоїлися «нетління первісного раю», тобто через страждання, смерть і воскресіння Ісуса Христа, ми сподобилися бути божими дітьми, жителями раю. Іншими словами, своєю Пасхою, Христос заново вчинив нас, що сповідуємо Його, жителями раю. Бути в раю – це бути дитиною божою, яка перебуває з Богом у храмі свого серця.
Христос добровільно прийняв розп’яття на хресті, «ради загального воскресіння людського роду», та з безмежної любові до людей дарував нам прощення гріхів. Наша надія у тому, що Господь ніколи не погордив людиною, і він не гордує нами, навіть тоді, коли ми прогрішуємося, і в своїй гордині віддалюємося від Нього. Господь, очікує від нас лише одного, щоб ми призналися до гріха невірства, та випрошували з вірою у його безмежне милосердя, прощення наших гріхів.
У цю неділю, ми поклоняємося Хрестові, який своєю благодаттю просвічує серця почитателів Ісуса Христа, вселяє надію світові, витирає «сльози смутку» та подає безнастанну радість. Хрест, «божественною благодаттю Розп’ятого, просвічує» серце і душу кожного. Всечесний хрест – є силою християн, похвалою чернецтва, яке намагається слідувати за дівственним та убогим Христом. Тому поклоняючись хрестові, ми серцем і душею просвічуємось божественною благодаттю розп’ятого на ньому Ісуса Христа.
В неділю на Утрені ми співаємо вже ірмос: «Світися, світися, новий Єрусалиме!... а ти чиста Богородице втішайся воскресінням Сина твого». Цей ірмос співається ще у четвер на Утрені 4-го тижня Великого Посту. Це означає, що в традиції Східної Церкви, не існує саме страждання Ісуса Христа, воно суцільно поєднане з радістю Воскресіння. І цей пасхальний аспект, ми знаходимо вже під час молінь Великого посту. Ми віддаємо славу хресту і воскресінню: «Слава, Господи, хресту твоєму і воскресінню». Якщо пасхальним оком поглянути на наше особисте життя, то можемо відверто сказати, що наше особисте страждання, наші переживання, наш смуток, якщо сприймати їх з вірою, не є метою нашого життя. Повнота нашого особистого життя у Господі нашім Ісусі Христі, який своїм Воскресінням, приніс нам надію спасіння і радість життя вічного – життя з Христом, і у Христі.
Отож, з вірою і любов’ю поклоняємось святому хрестові, щоб «неосудно діждатися воскресіння».

Ієрм. Ігор, ЧСВВ