Bazylianie

indrzejczyk1В суботу, 24 квітня 2010 року о год. 8:30 в парафії Дитятка Ісус на Варшавському Жолібожу була відслужена похоронна Служба Божа за бл. п. о. Романа Інджейчика, яку із біля ста священиками співслужив помічний єпископ Варшавської архиєпархії, єп. Маріан Дусь. Разом зі священиками був о. Петро Кушка ЧСВВ, парох греко-католицької парафії отців василіан у Варшаві. Присутні були також представники інших християнських конфесій. Тисячі вірних вщерть заповнили храм та довколишні провулки; серед них рідна сестра покійного та інші його рідні, двох бувших прем’єр-міністрів: Тадеуш Мазовєцький та Ярослав Качинський, працівники Канцелярії Президента, міністри, парламентарії, люди культури.

Цей похорон відзначався тим, що не було тут ніяких проповідей ані промов.

На початку було прочитане лише розпорядження Президента РП, підписане в.о. Президента, Броніславом Коморовським, силою якого о. Романа посмертно відзначили Командорським хрестом з зіркою Ордену Відродження Польщі (Krzyż Komandorski z Gwiazdą Orderu Odrodzenia Polski).

Згідно з останнім бажанням покійного, замість проповіді, був відчитаний його заповіт, написаний ще у 1995 році. Зворушливий і теплий зміст цього заповіту залишиться на довго у серцях присутніх. Священик звертається у ньому до своїх парафіян, учнів, приятелів і друзів. Читаємо м. ін.: «Прагну, щоб Ви не сумували і не плакали… Прецінь я колись мусив відійти до Отця… Я любив Вас і любив свою працю. Знаю, що багато речей робив недосконало, але намагався віддати Вам ціле моє серце… Якщо хтось почувається недооціненим з мого боку, чи може ображеним або засмученим, нехай знає, що ніколи не робив я цього свідомо і дуже-дуже за це перепрошую… Хочу також, щоб ви знали, що я прийняв у забуття та з серця вибачив усім, хто мене кривдив, докучав чи зробив прикрість… Я завжди намагався переконати Вас, що життя це творчий матеріал, з якого можна зробити щось доброго. Пробував увести Вас на дорогу поваги і доброзичливості до кожної людини… А якщо хтось нагадує собі, що вдалося йому осягнути якесь добро при моїй співучасті і допомозі, то нехай знає, що це було для мене найбільшою радістю. Найкращою нагородою буде мені, якщо пам’ять про мене допоможе Вам жити гідно і шляхетно…»

Тіло покійного похоронили в алеї заслужених на Військовому кладовищі на Повонзках у Варшаві поруч і іншими жертвами авіакатастрофи з 10 квітня 2010 року.
Фотографія з веб-сторінки: http://ekai.pl/wydarzenia/

Довідка:

О. Роман Інджейчик народився 14.11.1931 року в Жихліні, рукоположений на священика 8.12.1956 року. Був сотрудником у кількох парафіях, відтак протягом двадцяти років (9166-1986) був капеланом психлікарні у Прушкові-Творках та парохом місцевої парафії. В роках 1986-2004 був парохом парафії Дитятка Ісус при вул. Чарнєцького у Варшаві на Жолібожу. Відтак відійшов на пенсію, а від 23.12. 2003 до 10.04.2010 був капеланом Президента Польщі Леха Качинського і разом з ним загинув у авіакатастрофі під Смоленськом.

Був краєвим душпастирем служби здоров’я, активно підтримував «Солідарність» і діячів опозиції в роках 1981-1989, заслужений також для міжрелігійного діалогу християнсько-жидівського та для руху екуменічного. Варто тут зауважити, що зичливо ставився до греко-католицької Церкви. Йому у великій мірі завдячуємо, що від трьох років греко-католиків офіційно запрошували на щорічні екуменічні богослужіння у каплиці Президентського палацу.