Святі і Блаженні

sw witalij Ієромонах Віталій Байрак ЧСВВ

Володимир Байрак народився 24 лютого 1907 року в с. Швайківці Чортківського повіту на Тернопільщині в релігійній сім'ї, тому й не дивно, що вже з малих літ полюбив Бога і Святу Церкву. В 1922 році поступив у Чортківську гімназію, де проявив себе зразковим гімназистом, активним організатором громадської робо­ти. Вступив до монастиря ОО. Василіан 4 вересня 1924 року. Після новіціяту в Крехові та студій при монастирях у Лаврові, Добромилі та Кристинополі (Червоноград) глибоко вивчав філософію та богословіє. 26 лютого 1933 року склав довічні обіти. Рукоположений на свяще­ника в Жовківському монастирі 13 серпня 1933 року.
Свою першу Службу Божу відправив отець Віталій у рідному селі в присутності батьків, братів і сестер, родини й одно­сельчан. Як раділи тоді бать­ки, що їх мрія здійснилась, яка честь для них, що люди бачать о. Віталія при престолі. І, здається, ніщо не віщувало тоді тієї страшної події, яка чекала їх сина в 1946 році.

sw jakym Ієромонах Яким Сеньківський ЧСВВ

Іван Сеньківський народився 2 травня 1896 р. у Гаях Великих біля Тернопо­ля в багатодітній сім'ї селян Семена й Антоніни (із Кардубів) Сеньківських. Бать­ко його - досвідчений господар, який вміло обробляв 40 морґів орної землі, доглядав багато тварин, тримав велику пасіку, яка налічувала триста вуликів. Це була важка робота, яка вимагала участі всіх членів родини. Тому всі діти ви­ростали працьовитими, з почуттям обов'язку й пошани до людей, праці.
Батько Івана, Семен Сеньківський, не шкодував грошей на навчання й виховання своїх дітей, а виховувались вони в християнсько-релігійному та національно-патріотичному дусі. Такі дії і життєва позиція батька були доб­рим прикладом для дітей і родини. Тому зрозуміло, що обидва сини: Іван (пізніше ієромонах Чину Святого Василія Великого Яким) та Володимир ви­рішили стати священиками.

sw sewerian Ієромонах Северіян Бараник ЧСВВ

Северіян Бараник народився 18 липня 1889 року. Місце народження неві­доме. До Чину Святого Василія Великого вступив 24 вересня 1904 року в Крехові. Там, після закінчення новіціяту, склав свої перші чернечі обіти (16 травня 1907 року), а 21 вересня 1910 - довічні. Святу тайну священства прийняв на чужині 14 лютого 1915 року.
Після повернення на рідну землю його було призначено до Жовківського монастиря, до вогнища, де палало любов'ю Серце Христове і через «Місіонер» несло проміння тепла і світла до всіх закутків нашої країни. У школі катехит-ієромонах Северіян відкривав дітям очі на Божу любов. Окрім того, реда­гував дитячий журнал «Наш приятель», активно працював на парохії. Він очо­лював Марійське Товариство для молоді й ремісників, Товариство Апостольства Молитви гідної смерті, був настоятелем сиротинця, давав науки мона­хам та реколекції для вірних. Усюди та завжди він – сам радісна душа й ра­дість для інших. Він нікого не скривдив, нікого не образив, для всіх був привіт­ний, щирий, доброзичливий.

sw gojdycz Слуга Божий єпископ Павло Ґойдич ЧСВВ

Владика Павло Ґойдич народився 17 липня 1888 року в селі Руські Пекляни, недалеко від Пряшева. Почувши Боже покликання до священства, він вступає до богословської семінарії в Пряшеві; настоятелі, бачачи його здібності, висилають його на дальші студії до університету в Будапешті. 27 серпня 1911 року разом із своїм старшим братом Корнилієм він приймає святу тайну Священства. Як талановитий і побожний священик, займається вихованням молоді, душпастирством і працею в єпископській канцелярії. Однак його манить покірне монаше життя. 20 липня 1922 вступає до монастиря Отців Василіан на Чернечій Горі, біля Мукачева, а 10 березня 1924 року складає перші обіти. Відразу після складення обітів настоятелі призначають його духовником інтернату хлопців в Ужгороді, поручають йому також нагляд над монастирем у Малому Березному. Крім цього, йому доручено завдання керувати народними місіями на Закарпатті та на сході Словаччини.

sw andrzej Слуга Божий Митрополит Андрей Шептицький

Роман Марія Олександр Шептицький народився 29 липня 1865 року в Прилбичах, біля Львова. Його батько називався Іван Канти Шептицький, мати – Софія з роду Фредро. Сім’я Шептицьких була численною. З семи синів до повноліття дожило лише п’ятеро – Роман, Олександр, Станіслав, Казимир і Лев.
Мати Митрополита Андрея Софія була дуже релігійною особою і в такому дусі виховувала своїх дітей, щоправда в римо-католицькому обряді.
Важливий вплив на виховання Романа і його братів мала атмосфера родинного дому. Цю атмосферу створювали батьки – мати була надзвичайно талановитою і всебічнорозвинутою людиною. Батько походив з ополяченої руської сім’ї, активно підтримував контакти з представниками української культури і завжди свідомо підтримував сімейні традиції.

sw jozafat koc Слуга Божий єпископ Йосафат Коциловський, ЧСВВ

Владика Йосафат становить частину великого лику свідків віри, які на протязі кривавого ХХ-го століття заплатили найвищу ціну крові за вірність Христові та Його Церкві. Слуга Божий гаряче бажав мучеництва на кривавій дорозі, на якій знайшлася Українська Греко-Католицька Церква. Передбачаючи арешт, він запрош­ений на засідання Польської Єпископської Конференції до Ченстохови, написав власною рукою прохання до Папи Пія ХІІ. В ньому він писав "в припадку мого арешту та депортації, ввічливо прошу повідомити Святішого Отця, що до його ніг складаю ознаку моєї вірності та повного віддання аж до останнього удару серця, по синівську прохаючи його Батьківського Благословення".

sw welamin Митрополит Йосиф Велямин Рутський

Йосиф Веліямин Рутський був сином Фелікса Велямина і Богумiли ,з роду Корсаків, які від назви свого помістя „Рута”, прийняли прізвище Рутськi. Його батьки були кальвіністського віросповідування, але Рутський був охрещений в православні Церкві. Він спочатку виховувався вдома, потім навчався в кальвінській школі в Несвєжу, а пізніше в Вільнюсі. Деякий час він перебував в княжих помістях Заславських і Острозьких. У 1590 році поїхав в Прагу здобувати вищу освіту; там зблизився до єзуїтів і в 1592 році склав ректору єзуїтської колегії Т. Кpістненсу католицьку ісповідь віри. Далі продовжував здобувати вищу осьвіту в Bурцбургу, звідки в 1596 році поїхав до Риму, де після закінчення навчання в грецькій колегії на прохання папи Климента VIII приняв східний обряд. В 1603 році повернувся нa рідну землю і звернувся в Вільнюсі до уніатського Митрополита Іпатія Потія з проханням прийняти його до Київської Митрополії та надати йому священичі свячення. У Вільнюсі він розпочав працю над зміцненням унії; заснував школу для хлопців, яку утримував зa власний кошт. Рутський безуспішно намагався оселити в родинному помісті Кармелітів босих і утворити з них гілку східного обряду.

sw jozafat Св. Йосафат (Кунцевич)

Іван (Йосафат) Кунцевич народився в часах панування короля Стефана Баторія приблизно в 1580 рoці у Володимирі-Волинському, в одному з найстарших міст. Св. Йосафат походив із зубожілої шляхетської сім’ї. Його батько Гавриїл Кунцевич займався торгівлею та був засідателем в суді. Мати Марина походила з сім’ї урядовців; обоє були східного обряду.
В дитинстві Іванко часто ходив з мамою до церкви Св. Параскевії. Одного разу велике враження на нього зробив вигляд церковного хреста і саме тоді запитав маму про його значення. У відповідь почув: „Це є образ Бога-Людини, Господа нашого Ісуса Христа, який зійшов з неба, щоб спокутувати наші гріхи і нас відкупити”. „В цей момент я відчув – говорив він пізніше – що якась гаряча іскорка впала до мого серця і пройнялa мене надзвичайною любов’ю до Святої Церкви і до її обрядів”. З моменту, коли чудовна іскорка запалила його серце, Іван залишив дитячі забави та уважно прислухався до церковних пісень і Богослужінь.

Св. Теодосій Печерський

Народився св. Теодосій приблизно в 1029 році в місцевості Василів, поблизу Києва.
У молоді роки він пробував бути паломником до Святої Землі, пізніше практикував спосіб життя, присвячений Богу, який в руській аскезі називають юродством – став юродивим для Христа. Незважаючи на протести матері, в 1055 році Теодосій приєднався до групи монахів, згромаджених Антонієм в Лаврі біля Києва, яка пізніше отримала назву Печерської (Печерська Лавра). Там він прийняв постриг, а пізніше був висвячений. Коли Антоній відійшов на пустиню, то на своє місце призначив Варлаама, а князь Ізяслав призначив настоятелем нового монастиря св. Дмитра.

sw antoni Св. Антоній Печерський

Ми не багато знаємо про життя св. Антонія. В „Печерському Патерику” про нього вміщено тільки декілька коротких спогадів. З них виникає, що св. Антоній Печерський започаткував монаше життя на Русі.
Відомо, що він походив з Любеча, міста розміщеного над Дніпром, недалеко Чернігова, а перед вступом до монастиря мав ім’я Антипас. З Любеча, як паломник, св. Антоній пішов на Святу Гору Атос в Греції, там склав монаші обіти і отримав від свого ігумена спеціальне благословення і завдання повернення на Русь з посланням, що від нього візьмуть свій початок численні монахи.

 sw teodorСв. Теодор Студит

Теодор Студит народився приблизно в 759 році в багатій сім’ї з Константинополя, яка мала великі заслуги в розвитку монашого життя і його ідеалів. Разом з своїм братом Йосифом, який в майбутньому стане митропoлитом Солуні, вступив до відомого монастиря Секкудіон на горі Олімп. В цей час монастир був під опікою його вуйка Платона. Після семи років (787 або 788) Теодор став священиком. Незважаючи на те, що кількість послушників Платона збільшувалась, в певному віці він вже не був спроможний керувати монастирем, і тоді Теодор став на його місце настоятеля монастиря (795).

 СВЯТИЙ ОТЕЦЬ ВАСИЛІЙ ВЕЛИКИЙ

sw bazyli

“Ти всіх святих зібрав чесноти, Отче наш Василію, Мойсееву покору й ревність Іллі, Петрове визнання і Йоанове богословіє... ”

(Стиховна вечірні празника).,

Першого січня, на початку року, наша Церква святкує пам'ять смерти одного з найбільших і найвизначніших Отців Церкви, учителів віри й монаших законодавців, святого Отця Василія Великого, архиєпископа Кесарії Кападокійської в Малій Азії (329-379). Його особа з будь-якої точки зору незвичайна, велична, світла та гідна подиву. Він не тільки аристократ за походженням, а й аристократ духу, характеру, науки і святости. Печать його глибокої віри, героїчної любови до Бога і ближнього, науки і святости спочиває на цілій Христовій Церкві, на монашому житті Сходу й нашого народу.
Французький автор о. Жан Рів'єр у книзі "Святий Василій — єпископ Кесарії" так описує нашого святого Отця: "Святий Василій це одна з найсвітліших і найславніших постатей старовинної грецької Церкви. Уже його сучасники дали йому ім'я Великого... Він аскет за покликанням і людина чину за своєю природою... Його правила стали кодексом монашого життя на Сході, як правила святого Венедикта на Заході... Він аскет, єпископ, бесідник, учитель богослов і вчений. Він, без найменшого сумніву, є найдосконалішим представником Церкви свого часу... У святого Василія життя є в повній гармонії з його наукою або, краще кажучи, його наука це ніщо инше як відбиток його життя".
Тож нічого дивного, що свята Церква заслужено дала йому титул — Великий. Він справді ВЕЛИКИЙ у трьох ділянках свого життя: він Великий Архипастир Церкви, Великий Законодавець монашого життя і Великий своєю святістю.