Публіцистика

Hrinczenko«Україна! У цьому слові для мене все».

Б. Грінченко

Маємо тепер  листопадову осінь – всі діти вже в школі. Працю продовжують учні, студенти, вчителі та викладачі.

Думаю, варто сьогодні сказати сердечне слово про видатного українського педагога. Був він також письменником, лексикографом, мовознавцем, літературознавцем, етнографом, істориком, публіцистом, громадсько-культурним діячем, організатором товариства «Просвіта».

Все життя боровся за утвердження української мови в Україні та розвиток українського шкільництва. Заклав основи української педагогіки. Стверджував, що без розвитку рідної мови та культури неможливий розвиток самого народу, його національної свідомості.

Борис Грінченко жив і працював в дуже складний час. Незалежної України тоді не було. Українці перебували під владою чужих імперій: Росії та Австро – Угорщини. Але народ не спав. На українських землях мали ми своє національне відродження. Наші патріоти мали чим займатись.

«Любіть нас!» Прочитавши роздуми отця Ігоря про «духовний розум», моє око зупинилося на рядках:
«…в нашому особистому християнському житті, в нашому серці, необхідно поєднати слухання Слова Божого з добрими вчинками. Лише той, хто слухає Бога, може творити добро. Він закликає нас наслідувати двох сестер, навчитися від них того, як слухати Слово Боже і виконувати волю Божу».

Слава Ісусу Христу!

Дорога редакціє, пишу під враженням щойно прочитаного мною на вашій сторінці матеріалу «Про монахів грецького обряду». Читала, як то кажуть, «на одному диханні» Дуже цікаво! Адже описані там звичаї, які панували кілька століть тому.