Традиції

11111111111У неділю 7 жовтня 2012 року у Гіжицьку розпочалася Божественна Літургія, яку очолив протопресвітер, Синкел Вармії і Мазур ієрм. Дмитро Гарасим ЧСВВ. Літургію супроводжував хор "Камертон" Мазурського Відділу ОУП. Після Богослужіннярозпочалася друга частина міжнародних осінніх концертів церковної музики в Гіжицьку – літературно-музична програма ,,Дзвін Саліни” за участю Марії Прокопець та хор церкви св. Юра з Яворова.

Дзвін Саліни – це дзвін болю всієї України. У літературно-музичній програмі парафіянам були приближені страшні злочини большевизму, коли по всій Україні жорстоко розправлялися з народом, а у червні 1941 року у соляні шахти біля Добромиля було вкинено понад 3 500 осіб, в основновному української та частково польської нації. Дзвін Саліни пробуджує свідомість та допомагає формуванню вільної людини. Дзвін Саліни – це дзвін болю всієї України, що бивта продовжує бити на сполох, аби не допустити байдужості у людські душі, не дати можливості брехливим обіцянкам ворогів вже в котре дурманити народ.

Add a comment

loho_-_Jordan_2Спогади Миколи Кухарчука

Святковий настрій тривав аж до Йордану (Хрещенія) – 19 січня, вечорами нічого не можна було робити. В Навечір’я Йордану (друга коляда) – Щедрий вечір (перед колядою) – то особливо переважно до Першої світової війни, прийнявся в народі дуже популярно.
Ті свята обходили вже скромніше. На вікнах клеїли різні хрести витинані з паперу, але дуже гарні вироблені з соломи не раз артистичної вартости.
Рівно ж свяченою водою розмішувано муку на тісто, і з того тіста роблено хрести над кожними дверима в хатах в господарських будинках, аби всяке зло оминало той дім.

Add a comment

LOHO-NOWORICZCZIAСпогади Миколи Кухарчука

14 січня по новім стилю обходили Святого Василія або Новий Рік (по старому стилю) – але вже вечором, перед Новим Роком на Маланки, молоді сходилися по хатах і там робили різні товариські забави, а особливо ворожби між іншим завішувано паляницю під суфіт (стелю), а дівчата скакали, котра дістала зубами і вкусила то ще того року конечно вийде заміж, або пекли малі булочки «проскурки» і давали собаці, собака брала і ішла їсти, як до дверей то дівчина вийде заміж, як під ліжко то буде хвора і інші подібні ворожби.

Старші і молоді знову збирались в групи, ішли в село колядувати, але вже при участи скрипки чи цілої капелі. Називали таку групу «Береза». Рівно ж ходили різні перебиранці, переважно за циганів, і колядували різні штуки по хатах і улицях.

Add a comment

LOHO_-_RIZDWO

«ПОВОРОТ»
Різдвяні святкування на Мазурах

18.III.1955р.
Дня 19 березня, о годині першій, приїхав поїздом з Берегова до Кенчина і не чекаючи ранку пішов прямо через місто, пригадуючи дорогу ще з перед 7 років. Міста не знав був лише в ньому один раз в 1948 році, в січні, і то лише зобачив малу частину. Не зважаючи, що була досить темна ніч, пішов прямо дорогою засипаною снігом в сторону села Боркі. Чимскоріше хотів бути в дома, зобачити якнайскоріше родину. То була лиш одна думка, що буде далі в тій хвилині мене не інтересувало. За Кенчином зійшов з дороги, щоби прямо через поле дійти до хати, але через то мусів оминати різні рови і межі, аж почав блудити. І щойно над ранком міг привітати рідню (…).

Add a comment

Sviatyj_wechir Спогади Миколи Кухарчука

РІЗДВО

Ціле село були в переважаючій кількості греко-католики (уніати) - то і свята обходили на підставі календаря старого стилю.
І так:
Рождество Христове обходили 7 січня. Різдвяні свята обходили дуже урочисто: вже на кілька тижнів перед святами приготовлялись до них. Хлопці менші і більші приготовляли різні «шопки» - Вертепи, готовили прибори для тих, що підуть з Вертепом по селі, убори для пастушків, царів, Ангела, смерти, чорта і обов’язково жида або цигана. Вчилися колядувати, робили проби тих рухомих виставок і так аж до самих свят. Вечорами ціле село гомоніло веселими співами, жартами і сміхами, котрі виходили майже з кожної хати.

Add a comment

LOHO_-_ANDRIJСпогади Миколи Кухарчука

АНДРІЯ

В місяці грудні припадало "Андрія", того ніхто не святкував, але вечором перед Андрієм в селі був великий рух, особливо молодіж, дівчата збиралися по хатах і ворожили собі про свою долю. Найбільше популярним було виливання воску. Топлено віск і гарячий виливано до миски, в якій була холодна вода. З воску на воді повставали різні фігури, подібні до людей, звірів чи інших речей, відповідно до фігури тлумачено собі ворожбу.

Add a comment

Chrest_01

Похоронні звичаї

Похорони в селі були різні, але всі до себе були подібні.

Якщо хтось умер, то убирали: мужчину – в білу сорочку, чорні штани і чорні панчохи, біля нього клали шапку або капелюх, переважно те, що за життя найкраще любив і носив, клали біля нього також і інші речі як молитовник та багато образочків з різними святими. Прикривали білим простиралом (лантухом).

Жінку вбирали також на біло, а часто оперізували кольоровим поясом, також клали різні речі релігійного культу.

Add a comment

ikona_Woskresinna_2011-2 Дещо із записника с. Северини

(1936 рік «НОВА ХАТА»)

«Свята на еміграції мають свій особливий характер. Різдво і Великдень. Це свята, що стягають людей із найдальших периферій, зближають усіх до себе; тоді кожний почувається до обов’язку послухати в церкві рідного слова, рідної пісні.

В році люди заходять до чужих церков; оправдовує їх віддаль, брак часу, непогода. Але на Великдень ніхто себе не виправдує, всіх притягає якась непоборна сила: це пам'ять про цей день у рідному Краю.

Add a comment

pysanka_2011Христос Воскрес!

Кожен з нас добре знає чим є рідна писанка. Якщо добре постаратися, то може статись і так, що наші руки виконають справжній шедевр народного мистецтва. А коли у нас свячене: писанка, паска, хрін і ковбаска – можемо радісно зустрічати Великдень.

Українською писанкою захоплюються в усьому світі ...

У Коломиї в Україні є гарний Музей писанки – здається єдиний у світі. Центральна частина музею - це архітектурна споруда, збудована у формі великої кольорової писанки – має вона 14 метрів висоти. Ціла колекція музею нараховує 10 тисяч творів. В експозиції музею представлені писанки й декоративні яйця з усіх регіонів України, та писанки з інших країн світу. Я ніколи не була в цьому музеї, але мені розповідали ....

Add a comment

Chrest_01Із записів Володимира Січинського

(1936 рік «Нова Хата»)

Культ мертвих, огорожа і прикраса цвинтарів належать до однієї і найбільших ознак культурності народу. Хто шанує своїх предків, своїх мертвих, - той шанує і себе. Найбільш культурні народи мають найкраще упорядковані і прикрашені цвинтарі.

Мистецькі зразки хрестів, надгробників, що зберігаються по наших старих цвинтарях і коло церков, вказують, що і в нас на Україні була велика пошана для вмерлих та загалом культура цвинтарів стояла досить високо. На жаль, цього не можна сказати про новітні часи і особливо про деякі околиці, для яких зразком були наші сусіди. (…)

Add a comment