Причини внутрішнього неспокою
Частина (3)
Текст укр./поль.
Вітаю Тебе!
Сьогодні хочу продовжити свою розповідь про деякі ПСИХІЧНІ причини неспокою нашого серця це: втеча від самого себе, емоційне поневолення та внутрішнє незадоволення.
ВТЕЧА ВІД САМОГО СЕБЕ
Нікого не потрібно переконувати в тому, що кожна втеча спричинює неспокій, страх, або побоювання. Навіть, тікаючи від собаки не будемо спокійні. Зі страху тікаємо перед лютим собакою, щоб уникнути якогось нещастя. Втеча від зовнішнього недруга, – шаленого собаки, – спричинює страх та короткочасний неспокій, який триває до того часу, доки собака нас не залишить.
Хочу сказати декілька слів про внутрішню втечу, коли людина втікає від свого минулого, не хоче змиритися із своїми неблагородними вчинками. Докори совісті та постійно присутнє відчуття вини, не дають такій людині забути про своє неприємне минуле, спричинюючи моральний неспокій. Інакше кажучи, така особа хоче втекти від правди про своє минуле життя, з яким неспроможна змиритися. МИНУЛЕ – не завжди означає наші огріхи, помилки, які викликують почуття сорому та відчуття вини. Наше минуле може стосуватися також прикрих досвідів, життєвих травм, які не дозволяють нам жити, тому що вони постійно живі та болючі. Наприклад, особа, сильно травмована в своєму дитинстві, може довгі роки страждати від минулого. Це може бути психічне, або фізичне насильство, яке ранить цілу людину, її тіло, серце і душу. Це зранене життя даної людини. Незагоєні рани дитинства спричиняють біль і тривожать людину. Щоб не усвідомлювати цих болючих подій минулого, людина намагається втекти від болючої правди про своє життя. І саме ця втеча, замість того, щоб приносити полегшу, стає джерелом внутрішнього неспокою.
У своєму житті я зустрічав також людей, які тікають від НЕПРИЄМНИХ ЕМОЦІЙ. Зовнішньою ознакою такої внутрішньої втечі від неприємних емоцій може бути, між іншим, аргесивність, огірчення та незадоволення. Наприклад, агресивна людина може тікати від почуття ненависті, яке глибоко закорінилося в її душі. Отже, агресивна поведінка такої людини може бути спричинена якимось внутрішнім конфліктом, або ж почуттям ненависті до самої себе. Особливо, серед молоді можна стикнутися з таким почуттям ненависті до себе та до свого тіла. Причини такого ставлення до самого себе можуть бути дуже різні, але це не є темою наших сьогоднішніх роздумів.
Отже, можемо несвідомо втікати від своєї недолі, від почуттів та емоцій, але також і від свого тіла. Наприклад, чим є АНОРЕКСІЯ? Це невротичний синдром, що трапляється переважно в дівчат підліткового і юнацького віку, характерною ознакою якого є відсутність апетиту та відмова від їжі. Анорексія призводить до значної втрати ваги, зміни життєвих звичок, і надмірно виснажує людину, створюючи смертельну небезпеку для організму, і тому потребує негайного лікування (Психологічна Енциклопедія, Київ «Академвидав» 2006). Виникнення анорексії пов’язане з розладами поведінки та психіки. Особа, яка страждає від анорексії, мусить хронічно-постійно чимось займатися. Вона внутрішньо неспокійна. Це несвідома втеча від свого тіла та інстинктів. Саме така невротична втеча від тіла та несприймання своєї сексуальності є також джерелом внутрішнього неспокою.
Іншою формою несприйняття своїх інстинктів та статі є ОБЖЕРЛИВІСТЬ. Ненажерлива людина їсть багато і пожадливо, щоб таким чином подолати внутрішній неспокій, спричинений несприйняттям своєї статі. Іншими словами, ненажерливість, хтивість та пожадливість, як наслідок несприйняття свого тіла, можуть бути причиною внутрішнього неспокою людини.
ЕМОЦІЙНЕ ПОНЕВОЛЕННЯ
Ще іншим джерелом нашого внутрішнього неспокою може бути поневолення неприємними емоціями. Тут, хочу назвати лише деякі тих емоцій: смуток, гнів, жаль, нехіть (відсутність бажання) та байдужість. Смуток – це такий психічний стан людини, який спричинює зухвалість у поведінці, малодушність, огірчення та породжує всякого роду сумніви, що виливаються у почутті гніву. Гнівливій людині важко втихомиритися, тому що гнів, неначе той вогонь, розпалює в ній дратівливість та почуття незадоволення.
НЕЗАДОВОЛЕННЯ
Важливо зупинитися ще на мить над іншим джерелом неспокою –незадоволенням. Всі ми, час-від-часу, відчуваємо внутрішнє незадоволення. Але можемо зустріти у своєму житті людей безрадісних, огірчених, які постійно обдаровують нас своїм незадоволенням. Незадоволення може бути певною формою несприйняття самого себе, своєї нещасної долі, або також способом вираження внутрішнього бунту та критичної постави щодо інших. Інакше кажучи, незадоволення може бути вираженням непрямої критики нашої особи. Незадоволена людина не лише не сприймає самої себе, але також неспроможна висловити похвалу та признання іншим. Вона байдуже, безрадісно ставиться до самої себе та довкілля.
З незадоволенням пов’язаний також ще один стан людини, з яким мали до діла древні монахи. Тут іде мова про «УНИНІЄ» (гр. «акедія»), яке, хоч неточно, можна перекласти як стан збайдужіння, суму, нудьги та зневіри. Древній монах Євагрій Понтійський (IV ст.) залишив нам опис монаха, який досвідчив «унинія». Поневолений духом унинія чернець неспроможний перебувати в одному місці, він не може молитися, ані працювати, ані відпочивати. Все його дратує, він неспроможний зосередитися та жити теперішньою хвилиною. Звинувачує всіх у своєму нещасті. Це неміч душі, яка страждає від духовного неспокою. Униніє-акедія спричинює неспокій, млявість, балакучість, нестійкість, хворобливу цікавість, лінивство, нездатність відпочивати, працювати та приймати відповідальність за своє життя. Про деякі з цих характеристик буде мова в наступних роздумах, на які Тебе запрошую.
Дорогий мій Співрозмовнику! Сьогодні перерахував у цих роздумах декілька причин неспокою душі, щоб легше Тобі було знайти свою причину внутрішнього неспокою, пізнати її прояви та встановити відповідний для Тебе шлях благородного втихомирення серця.
До зустрічі!
Ієрм. Ігор Г., ЧСВВ
Ваші роздуми надсилайте на адресу: і
PRZYCZYNY NIEPOKOJU WEWNĘTRZNEGO (3)
Witaj!
Dziś będę kontynuował opowiadanie o niektórych PSYCHICZNYCH przyczynach niepokoju wewnętrznego, a dokładniej: o ucieczce od samego siebie, zniewoleniu emocjonalnym i niezadowoleniu wewnętrznym.
UCIECZKA OD SAMEGO SIEBIE
Nikogo nie trzeba przekonywać o tym, że każda ucieczka wywołuje niepokój, strach, albo obawy. Nie będziemy spokojni uciekając nawet od psa. Uciekamy od złego psa ze strachu, aby uniknąć jakiegoś nieszczęścia. Ucieczka od zewnętrznego nieprzyjaciela (rozwścieczonego psa), wywołuje strach i krótkotrwały niepokój, który trwa do czasu, kiedy ów pies nie da nam spokoju.
Chcę powiedzieć kilka słów o ucieczce wewnętrznej, gdy człowiek ucieka od swojej przeszłości, nie chce pogodzić się z miernotą swoich czynów. Wyrzuty sumienia i stale obecne poczucie winy, nie pozwalają człowiekowi zapomnieć o przeszłości, wywołują niepokój moralny. Mówiąc innymi słowami: taki człowiek chce uciec od prawdy o swoim wcześniejszym życiu, życiu, którego nie umie z pokorą zaakceptować. Jednak PRZESZŁOŚĆ, o której mowa, to nie tylko nasze osobiste winy, pomyłki rodzące poczucie wstydu i winy. Przeszłość to także przykre doświadczenia, rany, które są wieczne żywe i bolesne, i przez to nie pozwalają nam żyć. Na przykład: osoba mocno zraniona w dzieciństwie, wiele lat może cierpieć z powodu przeszłości. Przyczyną może być gwałt (fizyczny, lub psychiczny), który jest krzywdą raniącą całego człowieka – ciało, serce i duszę. Takie życie jest rozdarte ranami. Niezgojone rany z dzieciństwa pociągają za sobą ból i budzą w człowieku strach. Aby nie odczuwać bólu związanego z wspomnieniem przeszłości, człowiek usiłuje uciec od bolesnej prawdy o swoim życiu. Taka ucieczka, zamiast ulgi, przynosi niepokój wewnętrzny.
W moim życiu spotykałem także ludzi, którzy uciekają od NIEPRZYJEMNYCH EMOCJI. Zewnętrznym objawem ucieczki od niemiłych emocji, między innymi, może być agresywność, zgorzknienie i niezadowolenie. Na przykład: człowiek agresywny może uciekać od poczucia nienawiści, która jest głęboko zakorzeniona w jego sercu. Zatem, agresywne zachowanie może być spowodowane jakimś konfliktem wewnętrznym, albo nawet uczuciem nienawiści do samego siebie. Szczególnie wśród młodzieży można spotkać takie poczucie nienawiści do siebie i do swego ciała. Przyczyny takiego stosunku do samego siebie mogą być bardzo różne, ale ich omówienie, dzisiaj wykroczyłoby poza nasz temat.
A więc, możemy nieświadomie uciekać od swego ciężaru, od uczuć i emocji, ale także od swego ciała. Na przykład: czym jest ANOREKSJA? Jest to neurotyczny syndrom występujący przeważnie u dziewcząt w wieku dorastania i młodzieńczym, który charakteryzuje się brakiem apetytu i odmową przyjmowania pokarmów. Anoreksja doprowadza do znacznego zmniejszenia wagi ciała, zmiany życiowych zwyczajów i nadmiernie wycieńcza człowieka stwarzając zagrożenie życia. Z tego powodu wymaga natychmiastowego leczenia („Encyklopedia Psychologiczna”, Kijów 2006). Występowanie anoreksji wiąże się z zakłóceniami zachowania i psychiki. Osoba cierpiąca na anoreksję odczuwa przymus, aby z chroniczną ciągłością być czymś zajętą. Jest niespokojna wewnętrznie. Jest to nieświadoma ucieczka od swego ciała i instynktów. Taka neurotyczna ucieczka od ciała i nieakceptacja swojej seksualności, również jest źródłem niepokoju wewnętrznego.
Inną formą nieakceptacji swoich instynktów i płci jest OBŻARSTWO. Nienasycony człowiek je dużo i namiętnie, aby w ten sposób ugasić niepokój wewnętrzny spowodowany nieakceptacją swojej płci. Inaczej mówiąc, nienasycenie, chuć i pożądanie, jako skutki nieakceptacji swego ciała, mogą wywoływać w człowieku niepokój wewnętrzny.
ZNIEOWOLENIE EMOCJONALNE
Kolejnym źródłem naszego niepokoju wewnętrznego może być zniewolenie nieprzyjemnymi emocjami. W tym miejscu chcę wyliczyć tylko niektóre z takich emocji: smutek, gniew, żal, zniechęcenie i obojętność. Smutek jest stanem psychicznym powodującym zuchwałe zachowanie, małoduszność, zgorzknienie; rodzi różnego rodzaju wątpliwości, które znajdują upust w poczuciu gniewu. Człowiekowi skłonnemu do gniewu trudno jest znaleźć ukojenie, bo gniew, niby ogień, rozpala w nim drażliwość i poczucie niezadowolenia.
NIEZADOWOLENIE
Ważnym dla nas będzie jeszcze na moment zatrzymać się przy innym źródle niepokoju – niezadowoleniu. Od czasu do czasu wszyscy odczuwamy niezadowolenie, ale możemy spotkać ludzi całkowicie pozbawionych radości, zgorzkniałych, którzy stale „obdarzają” nas swoim niezadowoleniem. Niezadowolenie może być specyficzną formą nieakceptacji samego siebie, swojej nieszczęsnej doli, albo sposobem wyrażenia buntu wewnętrznego i krytycznej postawy wobec innych. Innymi słowy: niezadowolenie może być wyrazem niebezpośredniej krytyki innych ludzi. Człowiek niezadowolony nie tylko nie akceptuje samego siebie, ale nie potrafi też wypowiedzieć pochwały, albo uznania innym. Jest mu wszystko jedno, bez entuzjazmu podchodzi do siebie i otoczenia.
Z niezadowoleniem wiąże się jeszcze jeden stan człowieka, stan, który znany był dawnym mnichom. Chodzi o „unynije” (duchowa melancholia; gr. „akedia”), które, chociaż nie do końca dokładnie, można określić jako zobojętnienie, zniechęcenie, znudzenie i utratę wiary. Dawny mnich, Ewagriusz z Pontu (IV w.), zostawił nam opis mnicha, który doświadczył „unynija”. Mnich zniewolony duchem „unynija” nie jest w stanie przebywać w jednym miejscu, nie może się modlić, ani pracować, ani odpoczywać. Wszystko go drażni. Nie potrafi skupić się i żyć chwilą obecną. Wszystkich oskarża w swoim nieszczęściu. Jest to choroba duszy cierpiącej niepokój wewnętrzny. „Unynije-akedia” wywołuje niepokój, nijakość, gadatliwość, niestałość, chorobliwą ciekawość, lenistwo, niezdatność do wypoczynku, pracy i odpowiedzialności za swoje życie. O niektórych z tych cech będzie mowa w następnych rozważaniach, na które już teraz zapraszam.
Mój drogi Współrozmówco! W dzisiejszych rozważaniach wyliczyłem parę przyczyn niepokoju duszy, aby ułatwić Ci odnalezienie przyczyn twojego wewnętrznego niepokoju, poznanie jego objawów i przyjęcie właściwej drogi ku osiągnięciu błogosławionego ukojenia serca.
Do następnego spotkania!
hieromnich Ihor H., Zakonu św. Bazylego Wielkiego
Wasze uwagi proszę wysyłać na adres:
- Перегляди: 15755