Греко-католицький Київ
Греко-католицька та православна Східна Україна (2)
Особисті враження, зафіксовані оком спостерігача та об’єктивом фотоапарату
До Києва доїхали ми щасливо. Як на українські стандарти дорога добра, – за словами нашого водія п. Андрія, – просто європейська. Ну, звісно, й Київ – європейське місто. По братньому зустрічав нас – туристів, парох ієромонах Рафаїл Стефурак ЧСВВ, який поселив нас у монастирських келіях. У василіанському монастирі, в якому проживає майже один десяток ченців, ігуменствує ієромонах Василій Тучапець ЧСВВ. Трохи прилаштувався, та й пішов оглянути монастир та церкву.
Загальні враження, здається, позитивні: монастир трохи нагадує бункер, а церква – теплицю, тому що сонце залізає звідусіль – крізь скляну стелю. Архітектор придумав, начебто непогано, але вийшло як завжди – трохи непрактично. Роздивився монастир, та й разом з Преосвященним владикою Василієм Медвітом ЧСВВ подався у місто. Почалапали до центру, оглянули золотоверхий Свято-Михайлівський собор, що належить УПЦ КП, ззовні подивилися на Київську Софію, але всередину не заходили – квитки надто дорогі – не заохочують мандрівників, які вже мали змогу десяток років тому бачити цей архітектурний шедевр. Сьогодні – всі хочуть скоро розбагатіти…
Навідалися також до Свято-Андріївського собору, яким завідує УАПЦ. Перед собором якийсь священнослужитель вимолював у принагідних туристів пожертву на реставраційні роботи собору. Західному туристові – це трохи дивакувато виглядало, але в Києві це, мабуть, нормально. Неподалік, на місці, де стояла колись Десятинна церква, побудовано храмик УПЦ МП, щоб доказати інаковіруючим хто царствує в столичному граді Києві. Ми й сюди потрапили, трішечки помолились, а при нагоді зустріли одного греко-католицького священика, який упізнав нас – греко-католицьких мандрівників, привітались та й розійшлись: хто – куди. Як не дивно, але всюди можна зустріти «блудних» синів греко-католицької церкви. Повернулися до василіанського монастиря, який розташований на Вознесенському узвозі.
У Києві побував десять років тому. Місто трохи змінилося, виросли нові споруди, але в самому центрі можна побачити ще й поруйновані камениці, власники яких, мабуть, виїхали за хлібом в Гамерику… Дивно воно: посеред модерних споруд, - завалюха, і це - в неєвропейському стилі. Уважний спостерігач може вгледіти й недобудовані споруди, які, мабуть, чекають другого пришествія Христового.
З меланхолійною настановою прислухався до того якою мовою говорить у місті народ: загалом – російською, хоча вже частіше можна почути й свою – рідну. У загальному, перші враження від побаченого були позитивні. Завтра нас чекають чергові мандри. Будемо оглядати греко-католицький Київ.
Храм св. Миколая Теплого – Аскольдова могила
У місті Києві існують чотири греко-католицькі храми: патріарший собор Воскресіння Христового на Лівобережжі, церква і монастир святого Василія Великого отців-василіан, церква св. Миколи Доброго на Подолі та храм святого Миколая Теплого на Аскольдовій могилі. Зараз писатиму лише про церкву св. Миколая Теплого, що на Аскольдовій моглилі.
22 серпня, у п’ятницю, після сніданку разом з владикою Василієм та нашим водієм паном Андрієм, ми поїхали оглядати місто Київ. Насамперед, ми оглянули греко-католицьку церкву св. Миколая (Теплого) на Аскольдовій могилі, що на схилах Дніпра. У церкві душпастирем о. Ігор Онишкевич, який першим робив заходи в Києві, щоб греко-католики мали в столиці свій храм. Не було легко, влада довго не погоджувалася на те, щоб у цій церкві греко-католики мали свої Богослужіння. Храм невеличкий, отцю Ігореві Онишкевичеві з великим зусиллям треба було боротися за те, щоб міська влада не віддала святині православним, які хотіли його захопити, навіть хтось наважився підпалити цей греко-католицький храмик. Під час пожежі трохи погоріла Чудотворна ікона Зарваницької Богородиці, яку можна побачити у фотогалереї. Досить швидко неподалік греко-католицького храму православні УПЦ МП спорудили свою каплицю св. Андрія Первозванного, в якій спочатку відправлялися Богослужіння, але зараз немає вже ніяких відправ. Змагання за храм на Аскольдовій могилі – припинились. Треба надіятись, що все буде добре.
У цьому храмі св. Миколая Чудотворця на Аскольдовій могилі 23 червня 2001 року, під час своєї першої поїздки в Україну, Святіший Отець - сьогодні Блаженний Іван Павло ІІ, молився перед Чудотворною іконою Зарваницької Богородиці, про що засвідчує пропам’ятна таблиця-зображення, розміщена назовні храму (дивись фотогалерея). Прямо з летовища в Борисполі Святіший Отець приїхав до цієї церкви, молився перед Чудотворною іконою, та подарував золоту вервицю, яку владика Василій Медвіт передав до Зарваниці. Саме на порозі цієї святині владика Василій вітав достойного гостя у місті Києві. - Це були незабутні хвилини, – розповідає владика Василій. Можна собі лише уявити скільки радості було в серцях вірних греко-католицької церкви, які вперше за всю історію свого буття вітали Вселенського архієрея у своїй Батьківщині.
Парафіянкою цього храму була також Ярослава Стецько, яку похоронили в Києві на Байковому кладовищі.
Парох, отець Ігор, ревно служить місцевим греко-католикам, основу яких творять вихідці з Галичини. Він подбав про те, щоб в церкві з'явилися нові настінні розписи, на посвячення яких він запросив Преосвященного владику Василія Медвіта.
У неділю, 24 липня 2011 року, під час Божественної Літургії, яку очолив Преосвященний владика Василій Медвіт, відбулося урочисте посвячення розписів у хамі св. Миколая Чудотворця на Аскольдовій могилі. Божественну Літургію разом з владикою Василієм співслужило декілька священиків. На Богослужінні, яке розпочалося в год. 10-ій, було декілька сотень осіб, співав хор зі Стрия. Вірні дуже раділи тому, що владика Василій, з яким вони пов’язані від початків свого буття у Києві, своєю присутністю звеличив їхнє свято. Це можна було відчути в особистих розмовах людей з владикою після торжественних молінь, коли відбувався спільний почастунок.
Про інші греко-католицькі храми Києва буде мова в наступному репортажі.
- Перегляди: 16481