Василіанський Київ
Греко-католицька та православна Східна Україна (4)
Особисті враження, зафіксовані оком спостерігача та об’єктивом фотоапарату
У цій розповіді хочу сказати Вам дещо про діяльність ченців Василіанського чину в столичному граді Києві. Детальніше про монастир і церкву можна прочитати на їхньому сайті. Зате мені хочеться розповісти про те, як працюють василіани у Києві, та з якими проблемами вони стикаються.
Церква і монастир св. Василія Великого
Церква святого Василія Великого є головною спорудою василіанського монастиря, який розташований на схилі між Вознесенським Узвозом та Петрівським Яром. Монастирсько-церковний комплекс споруджено в історичній частині Києва на території так званого Копиревого Краю, де в часи Київської Русі була розташована садиба вельможі Копиря.
Архітектором проекту церкви і монастиря є професор архітектури Лариса Скорик. У 1990 році було придбано земельну ділянку для будівництва церкви та монастиря. У серпні 1998 року розпочалися перші будівельні роботи; 16 травня 1999 р. – екзарх Києво - Вишгородський, владика Василій Медвіт ЧСВВ, заклав у наріжний камінь капсулу з грамотою про заснування храму і монастиря; 14 січня 2000 р. – з нагоди ювілею Святого Року було відслужено вперше Божественну Літургію; 22 червня 2001 р. – відбулося урочисте відкриття діяльності василіан у Києві, Св. Літургію служив тоді Блаженніший патріарх Любомир Гузар.
Історична подія сталася 25 червня 2001 року, коли то папа Іван Павло ІІ, перебуваючи з пастирським візитом в Україні, поблагословив василіанський монастир та храм св. Василія Великого та молився у ньому.
19 травня 2002 року звершилося освячення храму та престолу, в який було закладено мощі Блаженного свящч. Йосафата Коциловського ЧСВВ, єпископа Перемиського, яке здійснили владики: Василій Медвіт ЧСВВ, екзарх Києво-Вишгородський та Софрон Дмитерко ЧСВВ, єпископ Івано-Франківський.
Будівництвом монастиря та храму займався його перший ігумен о. Теодосій Янків ЧСВВ (2000-2005). У 2005 році новим ігуменом призначено ієромонаха Василя Тучапця ЧСВВ. Від початку існування василіанського монастиря у Києві парохом церкви є ієром. Рафаїл Стефурак ЧСВВ, якому допомагає декілька сотрудників.
Пастирська праця василіан у Києві
У храмі св. Василія Великого щонеділі й свята відправляється декілька Літургій, а також Утреня і Вечірня, на які в будень приходить кільканадцять осіб.
За час мого побуту в Києві я мав змогу провести декілька розмов із сотрудником, ієромонахом Іллею ЧСВВ, який зразу після священичих свячень у 2010 році став працювати у київському монастирі. Мені приємно було слухати розповіді отця Іллі про пастирську працю василіан у Києві. Дозволю собі ознайомити Вас з деякими цікавими спостереженнями молодого священика, які вдалося мені закарбувати в своїй пам’яті.
У василіанській церкві щонеділі служиться тричі Божественна Літургія. За словами отця Іллі – до храму найбільше людей приходить взимку, тому що церква опалюється, – тепло притягає батьків з дітьми. Основу прихожан становлять діти греко-католиків з Галичини, які приїхали на роботу до Києва і тут поселилися. Є невелике число людей, які почергово ходять до православних церков різних конфесій, а періодично навідуються також до василіанського храму. Не ведеться загальний облік парафіян, тому важко встановити скільки осіб належить до цієї парафії. У Києві немає такого звичаю, який став уже традиційним у нашій церкві в Польщі, щоб відвідувати вірних з Йорданською водою, що дає можливість бодай приблизно встановити кількість прихожан. Взимку на трьох богослужіннях може бути більше тисячі осіб. Зате влітку – число відчутно зменшується. Молоді люди їдуть на канікули до своїх батьків у Галичину.
При церкві діє два хори: один – чоловічий, основу якого становлять греко-католики, музиканти-професіонали; другий – це декілька дівчат, різних за конфесійною ознакою. При парафії діє також гурток молоді, який налічує кілька десятків осіб.
Щороку до Першої Св. Сповіді та урочистого Св. Причастя приступає від 30 до 50 дітей, які в основному походять з корінних греко-католицьких сімей, хоча бувають діти і православних батьків.
У церкві св. Василія Великого щороку звершується більше ста хрещень, а також декілька десятків вінчань. Похоронів буває дуже мало. Мене здивувало велике число осіб, які приймають Св. Таїну Хрещення, тому попросив пояснення в отця Іллі. Він з’ясував мені це таким чином: хрещень багато, тому що багато дітей хрестять православні, які із-за різних причин не ходять до православних церков. Важливо відмітити, що серед православних багато хто навіть сам не знає до якої православної конфесії він належить. Як пояснює отець Ілля, люди керуються різними мотивами в своїй поведінці, іноді це буває справа коштів, або поведінки самого священика, до якого вони вдавалися. І саме тому вибирають греко-католицький храм, щоб похрестити свою дитину, – тому що відчувають інше ставлення та пошану.
У василіанській парафії регулярно відбуваються також дошлюбні катехези, які веде священик та психолог – жінка греко-католичка. На ці катехези приходить кількадесят осіб.
Хто приходить до василіанської церкви?
Отець Ілля мені каже, що в час, коли президентом України був Віктор Ющенко, який «підтягував» (читай: підтримував греко-католиків), до храму приходили політики, депутати, також деякі міністри, а зараз – вони тут уже не бувають: дехто втратив посаду, декому самому довелося податися у свої краї, а ще дехто навіть залишився без роботи. Одним словом: нова влада - нові порядки. Команда Януковича звільнила «ющенківців», втім деяких греко-католиків, та підмінила їх своїми людьми. Просто – "політика". За останні місяці багато греко-католиків позбавлено праці – тим людям, як розповідає Отець, – просто важко допомогти.
Раніше до василіанського храму на відправи приходила також Юлія Тимошенко, яка сприяла деяким ініціативам греко-католиків, – зараз стало по-іншому.
На даний час не відчувається якогось адміністративного тиску на василіан у Києві, але відчутнішою стає проблема безробіття значного числа вірних цієї парафії.
Загалом, приємно відмітити, що василіанська парафія у Києві гарно розвивається, а молоді душпастирі наполегливо дбають про належну динаміку її розвитку.
На тому завершую свою розповідь про василіанський Київ, щоб у наступному репортажі розповісти Вам уже про специфіку існування греко-католицьких парафій на Харківщині та Полтавщині, куди ми помандрували в неділю – 24 липня поточного року.
До зустрічі!
- Перегляди: 11353