Греко-католицький Харків
Греко-католицька та православна Східна Україна (7)
Особисті враження, зафіксовані оком спостерігача та об’єктивом фотоапарату
У гарному настрої ми залишили василіанську Покотилівку, та «покотилися» автомобілем владики Василія до Харкова – міста, яке нічим мене не причарувало, хіба що здивувало надутою позою одного дебелого монаха у православному храмі. Приїхали після обіду та зупинилися біля греко-католицької церковці, чекали на сестер Йосифіток, які принесли ключі від храму. Чекали та й балакали.
Владика відветро розповідав про різні пригоди з покладенням церковних фундаментів, – на тому все й завершилось…
У місті Харкові, яке має майже два мільйони населення, багато православних церков та молитовень, Свято-Покровський чоловічий монастир – все це належить до «земного царства» УПЦ МП.
Латинники мають в Харкові чотири великі храми, втім – кафедральний собор.
А що в Харкові мають наші греко-католики?
Погляньте самі на фотогалерею – там Ви побачите прецікаві споруди, багатство греко-католицької церкви на Сході України: житловий вагончик, в якому молився народ греко-католицький, фундаменти нового храму, який мабуть не воскресне до церковного життя, та нинішню церкву, в якій зараз молиться греко-католицька спільнота Харкова. Фотографії говорять самі за себе, навіть мій коментар не потрібний.
Спочатку греко-католики молилися у латинському кафедральному соборі – де було тепло, привітно, але ... коротко. Багато-хто так звик до вигід, які надавав будинок храму, що поміняв своє греко-католицтво на вигідне латинство. Якось так воно в нашому народі ведеться, що за вигоду можна поміняти й свою віру, й свою національність. Але й ми, священики - духовні провідники народу та своєї пастви, не без вини: неграмотні або й лінуємося – треба ревніше трудитися, шліфувати своє пастирське служіння, щоб наші «овечки» не пропадали у чужому світі. З того часу, як греко-католики вибралися з латинського собору, стали відправляти в невеличкому житловому вагончику, який нічим не нагадує церкву, може лишень хрестом, який його оглавлює. На даний час люди моляться у церковці, яку владика, сумно посміхаючись, називає гаражем. А біля неї - від 2001 року, коли-то були закладені – нищіють фундаменти майбутнього, хотілося б сказати, красивого храму. Будівництво нової церкви призупинило місто з різних причин, між іншим тому, що своєчасно було оформлено не всі документи.
Церковна громада
Уже кільканадцять років душпастирем греко-католиків у Харкові є о. Микола Семенович, який походить з Галичини. Харківська громада налічує, за словами сестер св. обручника Йосифа, декілька десятків осіб. Звісно, що на великі свята народу в церкві стає набагато більше. Кістяк парафіяльної спільноти становлять місцеві люди, студентів з Галичини багато в Харкові, але мало хто з них приходить до своєї церкви.
У парафії працюють дві сестри-йосифітки, які живуть неподалік квартири владики Василія Медвіта. Сестри у своїй квартирі проводять зустрічі з дітьми, – інколи приходить до 20-ти осіб. На молодіжні зустрічі, які огранізовують монахині в домівці СУМ-у (Спілка Української молоді) приходить декілька або й більше десятка осіб, – в основному це Галичани. Сестри кажуть мені, що приходять також православні та протестанти, але це лиш одиниці. Окрім праці з дітьми та молоддю сестри допомагають місцевому парохові при церкві. Щонеділі ранком в церковці відправляється Утреня та Божественна Літургія. На будень – лише Свята Літургія, а в деякі дні служиться також Вечірня. При парафії діє також спільнота «Матері в молитві».
Важливо підкреслити, що Харківська спільнота греко-католиків має своє життя та розвивається. 26-27 листопада 2011 року в Харкові відбувся 3-ій з’їзд спільноти «Матері в молитві» Донецько-Харківського Екзархату – деталі читайте на сайті.
Харківським греко-католикам бажаю, щоб Господь послав їм благородного фундатора, щоб вони змогли успішно завершити будівництво свого нового храму.
Запрошую Вас на черговий репортаж про греко-католиків у Полтаві.
- Перегляди: 12223