Листування священників з отцем Ріпецьким – Різдво та Йордан 1954-1969

 

Опрацював і переписав Юрій Мащак

  

Пропонуємо нашим читачам непубліковані дотепер листування деяких греко-католицьких священиків з о. Мирославом Ріпецьким, які стосуються Різдва Христового та Йордану за роки 1954-1969. Це одинадцять листів отців: Володимира Бозюка – 3, Сильвестра Крупи – 2, Теодора Маркова – 2, Юрія Менцінського – 1, Йосифа Пшепюрського – 1, Омеляна Каленюка – 1 та Степана Дзюбини – 1. Перші три листи за 1954 рік Юрій Мащак переписав із записників отця Ріпецького, який за цей рік власноручно переписав зміст листів людей, які з ним переписувалися. Виринає запитання навіщо о. М. Ріпецький це робив. Можна зробити припущення, що отець переписував важливіші змістом листи, щоб уберегти їх перед конфіскатою. Інші листи – це автографи священиків, які зберігаються в епістолярній спадщині архівного фонду Ріпецького.

 

Декілька пояснень щодо змісту окремих листів. Отець Менцінський згадує, що відправив Богослуження на свята. Правдоподібно йдеться про приватні відправи, хоча він міг відправляти за згодою місцевого латинського пароха в костелі. Наприклад, о. Омелян Каленюк, як єдиний із декількох священиків, відкрито відправляв Богослуження в Команчі перед 1957 роком. Листи отців, за непростий час 1954 року, показують різну поставу священиків: Каленюк – відкрито відправляв на свята, Менцінський – правдоподібно правив приватно, або одноразово за згодою свого лат. пароха, а Пшепюрський нічого не відправляв у східному обряді, лише поїхав до своєї хати. Дуже цікавими за змістом є листи о. Сильвестра Крупи, який описує перші Богослуження у Перемишлі вже після 1947 року. Перша відправа в Пермишлі відбулася 7 січня 1957 року. Цікаву інформацію отримуємо з листів отця Бозюка, який пише, що відправив Бож. Літургію у Венґожеві на другий день Різдва Христового – 08.01.1965 року. Дотепершіні дані про першу відправу у Венґожеві згадують дату – 12.02.1965 року.

Листування о. Володимира Бозюка з отцем Ріпецьким показує особисте ставлення Бозюка до Ріпецького, на його своєрідну вдачу, особливо, коли він пише, що на самі обіди та фотографування з далекої відстані не буде приїздити. Ще дві важливі теми заторкує Бозюк у своїх листах, а саме – відхід молоді від церкви та необхідність переходу на григоріянський календар, щоб ГКЦ не вмирала. Ця тема актуальна також і сьогодні.

Декілька методологічних зауваг. В основному в листуваннях зберігається стиль та мова оригіналу. Виправлено лише деякі орфографічі записи згідно із сучасним українським правописом. Деякі назви було розшифровано. Уведено уточнення та пояснення для кращого розуміння тексту. Нерозбірливі місця в листах пропущено.

 

1. Ostróda [Оструда] 5.I.1954 – о. Юрій Менцінський (1885-1974)

            З нагоди Різдва Хр[истового] і зближ[аючогося] Нов[ого] Року пересилаємо щирі побажання обильних ласк Б[ожих], здоровля та хисту приєднювати та піддержувати розсіяні наші овечки, що поволи всякають в чужі середовища. У всі три святочні дни буду правити в нашому обряді [правдоподібно приватно].

о. Юрій

 

2. Giżycko [Ґіжицко] 5.I.1954 – о. Йосиф Пшепюрський (1886-1955)

            Найсерд[ечніші] желання веселих свят Різдва Хр[истового] багато ласк Б[ожих] та щасливого Нов[ого] Року. На свята їду до Срокова на два дні. Я сильно перестуджений, бодай в дома вилежуся і треба мені поставити баньки, бо у мене се неможливе. По святах чекає мене ходження по коляді і того дуже боюся, бо тамтого року по коляді розхорувався на два місяці. Ходження по поверхах то вже не на мої ноги. Може в тім році здецидуюся на самостійну працю, бо та зависимість [як сотрудника латинського пароха] мені вже дуже докучила. Сам собі дивуюся, що при моїм успособленю я так довго видержав. Чи Віктор [правоподібно йдется про о. Віктора Жука] до Вас пише, бо від року не маю від нього жодної вістки. Я писав до нього в листопаді і не маю відповіди.

о. Осип

3. Команьча 12.I.1954 – о. Омелян Каленюк (1880-1961)

            Свята перейшли щасливо. На І-ий день свят було досить чужих, а на ІІ-ий. і ІІІ-ій – дуже мало, бо дуже курило снігом. Свята перебув я сам з женою, згадуючи наші діти, розкинені по світу, але в Бозі надія, що в сім році знову з дітьми зійдемося. У нас правдива зима – морози 17-21 степ[енів] морозу і, обильно вже від свят, паде сухий сніг. З Нов[им] Роком желаємо опіки Преч[истої]. Здор[овимо].

о. Каленюк

 

4. 4. [Перемишль] І. 1957 – о. Сильвестер Крупа (1892-1960)

Високопреподобний Отче Каноніку!

            Як вже знаєте Пр[езидія] М[іської] Н[ародної] Р[ади] не згодилося на відправу нашого Богослуження в днях Свят Різдва Хр[истового] і Йордану, тому написав я що єсьм готовий приїхати до Вас з дух[овною] помочю. Одержавши Ваше запрошення, поволи приготовлявся до їзди.

           Тимчасом в п`ятницю, на 2 дні перед Р[іздвом] Хр[истовим] делєґація пань пішла знова до През[идії], щоби просити о позволення на повисшу відправу. Обіцяли дати відповідь в суботу, а коли, і тоді не давали ясної відповіди, заслонюючися браком інформації з Уряду Воєв[ідського], пані вернули до УСКТ, де застали п. [Михайла] Калиняка – правного дорадника Гол[овного] Заряду УСКТ в Варшаві. Він получився сейчас телєфонічно з п[аном]. Міністром [Єжим] Штахельським [тоді керівник Управління у справах віровизнань], котрого – як твердив – знає з давних часів, представив йому наше прохання і цей позволив на відправу Богослужень в днях Святочних – Різдва Хр[истового] і Йордану – після нашого обряду – в церкві, яку собі виберемо, лишень не в нашій церкві катедральній. Коли п. Кал[иняк] спитав його, чому не можна правити в церкві катедр[альній], мав відповісти, що наразі не може єму цего сказати.

         А що і церква оо. Василіян на Засаню є заповнена старими архівальними актами, вибрали церкву на Болоню, бо та є найближша міста.

            На перший день Р[іздва] Хр[истового] відправив я 3 Сл[ужби] Божі (2 чит[ані] і 1 спів[ану]), і виголосив 2 проповіди. На другий день Р[іздва] Хр[истового] відправив я 2 Сл[ужби] Божі (1 чит[ану] і 1 спів[ану]) та виголосив 2 проповіди. Присутні були всім захоплені, многі з утіхи плакали, бо вже 10 літ не бачили і не чули нашого, так гарного Богослуження. Багато вірних приступило до св. сповіди і св. причастя. Хор на борзі зліплений, вивязався зі свойого завдання дуже добре; рівнож і я у своїх чинностях не зробив їм дісонансу.

           А тепер кілька слів, що до нашої церкви катедр[альної]. – Вже тоді, як я просив о позволення на відправу, питали мене – «чи знаю я, за що Кармелітів усунено з Катедри». На це питання – я їм нічого не сказав, бо кажучи правду, сам того не знав і не знаю. Продовжаючи розмову о Кармелітах додали, що то був колись їх костел.

          По тій конференції сейчас прийшла мені думка, що хтось – правдоподібно Кармеліти – відграбуючи свій давний костел, хочуть одержати позволення, щоби заняти нашу церкву катедральну. – Колиж тепер п. Штах[ельський] позволяючи на Богослуження, застеріг – «лишень не в церкві катедральній», здаєсь мені, що не помилюся, коли скажу, що справа нашої церкви катедр[альної] взглядно давного костела Карм[елітів] є вже на бюрку міністеряльнім, тим більше, що і у нас в Пер[емишлі] відчуває[-ться], як загал латинників очікує і бажає, а може і стараєся о поворот Кармелітів.

       П[ан] Кал[иняк] обіцяв, що єсли щось довідаєся в тій справі, то напише, але боюся щоби та справа не була вже тоді пересуджена. – Єслиб Ви О[тче] К[анонік] потребували книжку Єп[ископа] Гр[игорія] Лакоти «Дві престольні Церкви пер[емиські]» можу випожичити.

            Прошу ласкаво о інтенції, о скільки маєте.

Рівночано пишу о тім до о. Кан[оніка] [Василя] Гр[иника].

Здоровлю щиро і остаю з глибокою пошаною,

о. Крупа

 

5. [Перемишль] 22.І.1957 – о. Сильвестер Крупа (1892-1960)

Високопреподобний Отче Каноніку!

            Ваше письмо з 16/І я одержав і сейчас відписую. Свято Йорданське відбулося у нас дуже гарно. Вірних було два рази стільки, що на Різдво Хр[истове], а це тому, що вістка про нашу відправу розійшлася скоро по цілім перемиським повіті, а навіт по дальших повітах. На обох Сл[ужбах] Божих було стільки народу, що стояли доокола престола, в захристії, в церкві на хорах і сходах хоральних, а многі – з браку місця – доокола церкви. Відправив я: 2 Служби Божі (одна чит[ана] і одна спів[ана]), 2 Водосвяття, та виголосив 2 проповіди. Було кілька дяків, але співав хор той самий, що на Різдво Хр[истове].

        До святих Тайн приступило около 150? людей. Я сповідав перед Сл[ужбами] Божими і по всіх відправах. Були люди не лишень з нашого повіту, але рівнож з Радимянського, Ярославського і Любачівського.

          Люди раділи і плакали з радости, а вкінци всі посумніли, коли довідалися, що наразі на більше Богослужень нема дозволу.

     Єслиби справа реактивовання нашої Церкви не посунулася наперід, і ми були змушені у тій церковці відправляти Богослуження Великоднє, то я зарядивбим відправу Сл[ужб] Божих на вільній площи? – побіч церкви.

      Посвячення води – відбулося біля церкви. Похід процесийний на Сян не відбувся, бо пр[едставник?] М[іської] Р[ади] Н[ародної] не хотів дати позволення на письмі, а я без письменного позволення не хотів наражати вірних, і себе, на непревиджені неприємности, тим більше, що і сама Влада не дуже запевняла, чи хтось не схоче викликати авантуру.

      Не булоби навіть з чим іти у тій процесії, бо в церкві нема ані одної хоругви, ані образу процесійного, ані хор не був підготований до співу – в поході.

         Всі вірні з утіхою приняли моє рішення, що свячення води відбудеся коло церкви.

     Коли п. Міністер [Єжи] Шт[ахелський] – на інтервенцію п. [Михайла] Калиняка позволив на відправу Богослужень зі застереженням – щоби лишень не в церкві катедральній, – і п. Калиняк мені це закомунікував, я ромовляючи з ним, оповів єму коротко історію нашої церкви катедральної і представив, яка загроза висить над нею. П[ан] Кал[иняк] просив мене, щоби підшукати книжку, де є описана згадана історія, єму вислати, а він випрацювавши правні арґументи, представить їх п. Міністрови.

        Книжку «Дві престольні Церкви перемиські» Єп[ископа] Гр[игорія] Лакоти, випожичив я у п. Др. Ладижинського і держав у себе, а коли о. Кан[онік] [Василь] Гриник написав мені, що вже вніс протест до Мін[істра] Шт[ахельського], до Примаса і до наших Властей – уважаю, що Вас напевно вже о тім повідомив, – тому всего не подаю.

        Я маючи нагоду – передав книжку про історію церкви катедральної – через п. [Володимира] Пайташа – п. Калинякови.

     Єслиби я був тямив, що Ви о. Каноніку шукаєте за цею книжкою, бувім Вам давно вже вислав. Я сейчас напишу до п. Калиняка і попрошу його, щоби як найскоріше старався єю прочитати, а відтак впрост вислав ню [її] до Вас.

       Ви о. Каноніку знова забули залучити квіт – блянкет, – тому тут підшукав я подібний, – підписав, і залучаю.

       За прислані інтенції щиро дякую, та прошу тямити о мні на будуче, бо підчас Свят дістав я тут заледви кілька.

       Єсли щось нового – в справі нашої Церкви – зайде, – прошу мене повідомити, взглядно подам я до Вашої відомости.

Остаю з глибокою пошаною і христ[овим] привітом

Високоповажаній Пані Добродійці уціловання ручок.

о. Крупа

 

6. В[алч] 25.І.1961 – о. Теодор Марків (1909-1974)

Високопреподобний Отче Декан!

          Щиренько дякую за святочні побажання, як рівнож за листа і гарні світлини з Понтифікальної Сл[ужби] Б[ожої] у Базиліці св. Петра в Римі.

         На Різдвяні свята через три дні відправляв я у Стшельцах [Strzelce] і Добєґнєві [Dobiegniew]. На саме Різдво в Стшельцах було 250 вірних, а в Добє[ґнєві] 90, в другий день вже було менше, а в третий ще менше.

          У Валчі лишився о. Мих[айло] Дочило, який через три дні відправляв. У перший день Різдва Христового було дуже багато вірних, около 100 приступило до св. Тайн так, що о. Мих[айло] сповідав ще по Сл[ужбі] Б[ожій], бувби придався ще другий священик, але на жаль не можна нікого дістати. Отці зі Старого Курова [о. Василіани] не хочуть до нас приїжджати, а ревно працюють для латинників.

         Я собі до помочі запросив дяка п. Данила [Гавилея], який мені помагав співати у Стшельцах через три дні.

         На Богоявлення у Валчі також було багато вірних, а у Стшельцах менше.

        Я п. Данила задержу собі ще на святочну коляду. Він зі мною свариться, чого я приїжджаю до Стшельец і Добєґнєва, як там мала фреквенція, але щож робити і тих бідних Лемків теж треба обслужити.

       Тут кружляє вістка, що Митрополит [Костянтин] Богачевський помер на Різдво [це правда – помер 6.І.1961 у Філадельфії], але не знаю, чи се відповідає правді, може Отець Декан мають про це кращі інформації, то прошу написати.

     Від 24.І. до 5. ІІ. зачинаю відвідини парохіян зі свяченою водою, а п. Данило буде співати «Явился єси». Шкода, що о. [Євген] Усцький з легким серцем позбувся дяка п. Данилка, бо спів з дяком зовсім інакше виглядає тим більше, що то була станиця, яка могла дати? дякові повне одержання.

            Прошу передати уклони від мене і п. Данилка для Пані Добродійки.

            Щиро здоровлю та бажаю всього найкращого,

о. Теодор

 

7. Валч 15.І.1965 – о. Теодор Марків (1909-1974)

Високопреподобний Отче Канонік!

            За святочні і новорічні побажання щиро-сердечно дякую, як рівнож за образці.

       В перший день свят Різдва Христового і в другий день Собору Пресв[ятої] Богор[одиці] я відправляв у Стшельцах і Добєґнєві, а в третий день св. Стефана відправляв у Надажицях [Nadarzyce], де проживає наших 50 родин з Торок [Торки, пов. Перемиський]. Фреквенція дописала бо була гарна погода. Багато вірних приступило до св. Тайн.

         У Валчі заступив мене о. Маґістер Павло [Пушкарський ЧСВВ ?] з В[аршави] і мій добрий сусід о. Михайло [Дочило]. Праці мали досить, бо понад 100 вірних було до св. Сповіди. В Навечерія Богоявлення їду до Стшелєц і Добєґнєва, а в Валчі заступить мене о. Мих[айло] і від 20.І. зачинаю відвідини душпастирські зі свяченою водою, які протягнуться до кінця січня. Чув я, що в Круглянці теж було двох наших священиків.

          За інтенції рівнож щиро дякую, які передам о. Михайлові, бо я наразі троха ще маю, а у нього від часу до часу бракує.

        Нехай Всевишній кріпить Отця Каноніка на здоровлю та спомагає своїми ласками в праці душпастирській, щоби Отець Канонік могли ще довго працювати для добра нашої многострадальної Церкви і народу.

            Уклони для Пані Добродійки та о. Михайла.

            Щиро здоровлю і остаю з Христовим Привітом.

о. Теодор

 

8. 8. Байори Великі 18.І.1965 – о. Володимир Бозюк (1913-1969)

Дорогий Отче Ювіляте!

[...]

         Наразі свят маємо досить і тішуся, що дасть Бог незадовго скінчаться. Підчас ІІ-го дня свят відправляв у Венґожеві. Людей було досить, тільки дітей і молодіжи не було. Виглядає, що наша Церква призначена на вимертя. Треба буде конечно змінити старий стиль на новий. І то незадовго, на другий рік, коли наш Великдень випаде разом з латинським. Інакше буде траґедія. Ганьба вже є. Всі народи приняли новий стиль, навіть поганські як Турція, Хіни, православні в Греції рівнож. Тільки російське православя і наша Церква тримається старого стилю зі шкодою для себе. Нехай Господь нас боронить від такого нерозумного зацофання. Прошу, нехай Отець Ювілят напишуть до Преосв[ященного] Івана [Бучка], щоби прислав обіжник в справі скорочення часослова, Сл[ужби] Божої і зарядив уніфікацію календаря. Всі йдуть в перед, треба нам дотримати кроку іншим. Листи зі судовими актами вислав О. Ювілятові за рецепісом.

Поздоравляю сердечно і бажаю всего кращого,

о. Володимир Бозюк

 

9. Сл[упськ] 3.І.1968 – о. Степан Дзюбина (1913-2004)

Христос Раждається!

Високопреподобні і Дорогі Отче мітрат!

        Складаю дуже сердечну подяку за прислане випрацювання на ювилей св. священомуч[еника] Йосафата. До мене, до Б[ілого] Бору приїхав о. Протоігумен [о. Павло Пушкарський ЧСВВ], і мав через три дні відповідні науки і богослуження. Дуже гарно дописали діти, і молодь.

          Тепер на Різдво, і здається, і на Йордан буду тільки сам, бо ніхто не може мені помочи. Мав помагати мені о. [Нікодим] Стецура, але мусить заступити о. мітр[ата] [Василя] Гриника, бо о. мітрат мусить поїхати до Зел[еної] Гори. В тих днях був я у о. мітрата, і згадував мені про раду отця мітрата, щоби я доїздив до Зел[еної] Гори. То з ріжних взглядів не є практичне, і як конечно це буде потрібне, то краще буде, як о. мітрат верне до своїх бувших станиць в Щецінку, Баркові (Barkowo), і Боболицях (Bobolice), а о. [Теодор] Марків обслужить Зелену Гору і околицю. Для о. мітрата однакова дорога до Щецінка, чи Б[ілого] Бору, а о. Мар[кові] далеко ближче до Зел[еної] Гори, як мені. Треба буде однак, щось іншого видумати, бо о. мітрат хоче вертати до Пер[емишля], і уважаю, що повинен там вернути.

            Остаю з глибокою пошаною, та дуже сердечно здоровлю, і цілую священичі – [...] руки.

о. Степан Дзюбина

 

10. Mrągowo [Мронґово]10.I.1968 – о. Володимир Бозюк (1913-1969)

Всечеснійший Отче Мітрат!

          Дякую за желання і листа. На щастя отримав в понеділок перед святами. Добре сталося, що не мусів їхати до Хшанова, бо і так був змучений до непритомности як приїхав з Венґожева. Першу Сл[ужбу] Божу в Байорах відправив в ночі о годині 24тій. Около 3тої скінчилося. О четвертій приїхав замовлений самохід. Длятого, що Хшаново було не актуальне, посиділи пару годин і поїхали до Венґожева. Не було найменчого сенсу їхати до Хшанова на обід, бо таксівка коштувалаби з 50 зл. і я не мав охоти на жодну гостину, тільки хотів спати.

         На другий день свят, в годинах ранних було Богослуження в Решлі, а в полудневих в Байорах. Третого дня тільки в Мілках. На Йордан відбудеться в Байорах о годині 7мій, і в Решлі о годині 11тій, так що на фотоґрафовання не маю часу. Така їзда на обіди, або до фотоґрафії булаби можлива, якщоби Байори, Хшаново-Решель були від себе віддалені на 5-6 км. Але 50 чи 100 км. то на обід чи фотоґрафію за далеко.

      Душпастирство треба практикувати поважно, бо позбудемося людий і то цілковито. Молодіжи вже позбулися. Завдяки старому стилеві календаря юліянського, одна часть пішла до римо-кат[оликів] а друга стала індеферентна, або взагалі стратила віру. Старше покоління, або старіється ще більше і не має сили, активно практикувати, або вимирає поволі. Підчас сегорічних свят дописали Мілки. В Байорах і Решлю було не так багато, як повинно. Приїду при оказії в лютім, але дам ще знати.

Поздоравляю сердечно і бажаю доброго здоровля в Новому Році.

о. Володимир Бозюк

 

11. Мронґово 20.І.1969 – о. Володимир Бозюк (1913-1969)

Високопреподобний Отче Мітрат!

          Так, як вчора змерз, то не пам`ятаю, коли давнійше, могло мене стрінути. Показалася відлега, скинув футро, теплу білизну і поїхав до Байор. Водосвяття відбулося на дворі, віяло і курило снігом, що не дай Боже. В Решлі подібно. Хотяй Водосвяття було в костелі, то ситуація була паскудна, бо вибиті вікна і вітер нормально гуляє по костелі, як на дворі. Сповідь, Сл[ужба] Божа, Водосвяття тревало три годині. Думав, що ґрипа не мине і треба буде відлежати. Але нічо подібного. Вернув до Байор, зїв снідання о 15тій разом з обідом і вечерою, і положився до ліжка. Добре випотився під периною, і рано станув здоровим. Якби ніколи нічо не було. Нині їду до Мронґова по футро і шапку, а завтра їду зі свяченою водою по Байорах і околиці. На Стрітення Господне не буду в стані приїхати до Хшанова, бо підчас свят Різдвяних, заповів на тоді Богослуження в Мілках о год. 11тій. Треба завчасу такі справи узгідняти. Отець Мітрат знають, що маю доїзди і то 4тири, заповісти треба завчасу, щоби люди знали і другим знати дали.

         Прошу вибрати інший термін, але не в лютім, бо лютий маю вже занятий. При кінці лютня хочу поїхати на двотижневий урльоп до Наленчова. Марець-квітень я, до диспозиції о. Мітрата. Решту довгу вислав о. Мітратові переказом. Маю надію, що отримали.

Поздоравляю сердечно і бажаю доброго здоровля,

о. Володимир Бозюк.

Усі права застережені. Жодна частина листування з о. Мирославом Ріпецьким не може бути відтворена ні в якій формі й ніяким способом без згоди автора та редактора.