Поховання Владики Мирослава Марусина в Римі

Заупокійна Свята Літургія за світлої пам’яті Кир Мирослава Марусина та Чин Архиєрейського похорону були відправлені сьогодні, 24 вересня 2009 року, о 10-ій годині ранку в соборі Святої Софії у Римі.
Чин похорону очолив архиєпископ Циріл Василь, ТІ, Секретар Конґреґації для Східних Церков. З ним співслужили: відпоручник від імені Глави УГКЦ, блаженнішого кардинала Любомира Гузара, Владика Діонісій Ляхович, ЧСВВ, Апостольський Візитатор для українці-католиків в Італії та Іспанії; Владика Михаїл Гринчишин, Апостольський Екзарх для українців-католиків у Франції, країнах Бенілюксу та Швейцарії; Кир Іриней Білик, ЧСВВ, Канонік Папської базиліки Святої Марії Більшої у Римі; Владика Юрій Джуждар, Апостольський Екзарх для вірних візантійського обряду в Сербії та Чорногорії; Кир Даниїл Козлінський, єпископ-помічник Куритибської єпархії святого Івана Христителя для українців католиків у Бразилії. З ними співслужило також понад 20 священиків. Телеграму в імені Папи Венедикта ХVІ, в якій висловлені співчуття з приводу смерті архиєпископа Мирослава Марусина та запевнення заупокійних молитов за нього і Апостольське благословення, прочитав Монсеньйор Клаудіо Малвестіті, заступник Секретаря Східної Конґреґації. У телеграмі, яку в імені Вселенського Архиєрея кардинал Тарчізіо Бертоне, Державний Секретар Ватикану, надіслав Префектові Конґреґації для Східних Церков, мовиться, що Папа, отримавши повідомлення про смерть вислуженого Секретаря Східної Конґреґації, архиєпископа Мирослава Стефана Марусина, висловив щире співчуття кардиналові Сандрі, службовцям та співробітникам цього ватиканського відомства, як також і улюбленій УГКЦ, всім, хто був з ним знайомий та його цінував. Ввіряючи душу ревного Пастиря Божому милосердю, пригадуючи його самовіддане та вірне служіння Апостольському Престолові та українській Церкві, від усього серця уділяє Апостольське благословення всім тим, хто оплакує його смерть».

У богослуженні брав участь кардинал Леонардо Сандрі, Префект Конґреґації для Східних Церков. У проповіді він згадав про те, що того самого ранку, тобто 21 вересня, коли Владика Марусин відійшов до дому небесного Отця, він мав нагоду зустрінутись із Святішим Отцем у його літній резиденцій у Кастель Ґандольфо, супроводжуючи Східних патріархів, і особисто повідомити йому сумну звістку про упокій Владики Мирослава. Таким чином, за словами кардинала Сандрі, молитви Папи за упокій його душі супроводила його вхід до Небесного Єрусалиму. Далі він накреслив життєвий шлях покійного Владики Мирослава, його великі заслуги перед усією католицькою, а, зокрема, українською Церквою, та процитував найбільш промовисті уривки з його «Духовного Заповіту».

На Святій Літургії була присутня Посол України при Святому Престолі, Пані Тетяна Іжевська та інші дипломатичні представники.
Після завершення заупокійної Святої Літургії відбулось останнє цілувапння і під спів стихир присутні із зворушенням попрощались з покійним архиєреєм Мирославом, який похований на міському римському кладовищі «Пріма Порта».

А тепер коротко пригадаємо основні віхи його життєвого шляху.

Архиєпископ Мирослав Стефан Марусин прийшов на світ 26 червня 1924 року, на сам празник Пресвятої Євхаристії, в селі Княже Золочівського району на Львівщині, у побожній сім’ї дяка Андрія та Марії, з роду Качоровських.
До початкової, народної школи, ходив у власному селі, а в середню школу – у Золочеві. Останній рік середньої школи закінчив у Львові, в Малій семінарії, де 9 травня 1943 року з відзнакою склав матуру, тобто іспит зрілості.
Богословські студії Мирослава Стефана Марусина припадають на важкі й бурхливі воєнні роки: філософію він починає 1943 року в Богословській академії у Львові, де навчається в 1943-44 роках, а продовжує на німецькій землі, у Падеборні. Там він завершує і теологію, від 1944 до 1949 року.
Всі свячення отримує з рук архиєпископа Іван Бучка, тодішнього Апостольського Візитатора для українців у Західній Європі: 24 квітня 1948 року на піддиякона, 25 квітня – на диякона, а 2 травня того ж року, в неділю Пасхи Мирослав Стефан Марусин стає священиком, отримуючи з рук владики Іван також і священицькі свячення.
Наступного, 1951 року, Владика Бучко кличе його до Риму. Тут він навчається у Папському Інституті Східних богословських наук, там же 1951 року здобуває докторат.
Молодий священик отримує призначення на канцлера і секретаря Апостольської Візитатури в Західній Європі і з того часу стає невідступним товаришем душпастирських подорожей архиєпископа Бучка, а від 1958 року – членом Літургічної комісії Конґреґації Східних Церков. З 1963 року він стає професором літургії в українському католицькому університеті, а також виконує обов’язки душпастиря українці в Італії, Швейцарії та Скандинавії. Слід додати, що з приїздом митрополита Йосифа Сліпого, потім Верховного Архиєпископа і кардинала, О. Мирослав Марусин став його приватним секретарем і супроводив у душпастирських відвідинах усіх країн української діаспори.
За особливі заслуги 1959 року Папа Іван ХХІІІ надає йому звання «Папського шамбеляна», а його наступник, Папа Павло VІ підносить О. Марусина до дедалі вищої гідності: 24 грудня 1971 року призначає його наступником Владики Івана Бучка, Апостольським Візитатором українців у Західній Європі, потім 23 березня 1972 року – почесним прелатом Вселенського Архиєрея, 7 травня 1973 року призначив його консультором Конґреґації Східних Церков, 10 липня 1974 року – членом Папської комісії інтерпретації декретів ІІ Ватиканського Собору і консультором Папської комісії перевірки Кодексу східного канонічного права.
Знаменним став день 27 червня 1974 року, коли Папа Павло VІ іменував О.Мирослава Марусина титулярним єпископом Кадійським. Єпископська хіротонія відбулась 28 липня 1974 року в церкві української Папської колегії святого Йосафата в Римі, а святителями були архиєпископ Іван Бучко, вислужений Апостольський Візитатор українців у Західній Європі, Владик Платон Корниляк з Німеччини, Владка Володимир Маланчук з Франції, Владика Августин Горняк з Англії та Йоаким Сегеді з Югославії.
15 червня 1977 року Папа Павло VІ призначив Преосвященного Мирослава Марусина заступником голови Папської Комісії перевірки Кодексу Східного канонічного права. Через те, що головою цієї Комісії був кардинал Перекатіль, що постійно проживав в Індії, всю роботу, практично, виконував Владика Мирослав. Крім того він увійшов у склад спільної Комісії богословського діалогу з православними Церквами. 10 квітня 1978 року Папа Павло VІ призначив Владику Мирослава членом Конґреґації для Східних Церков.
На відповідальному місці заступника голови Комісії перевірки Кодексу Східного канонічного прав Владика Марусин перебував до вересня 1982 року. А 14 вересня того року Папа Іван Павло ІІ призначив Владику Мирослава Марусина Секретарем Конґреґації для Східних Церков. Цей високий пост він займав до 11 квітня 2001 року.
Згадаємо також, що з проголошенням Марійського року Владика Мирослав був призначений заступником голови Комітету святкувань Марійського року в Римі та у світі, був він членом Папської Марійської академії, консультором численних Папських Рад, як наприклад у справах єдності християн, мирян та багатьох інших.
Слід відзначити великий науковий доробок Владики Мирослава Марусина, що має особливу наукову цінність для богословів. Згадаємо такі його наукові праці як «З’єдинення Перемиської і Львівської єпархії з Апостольським Престолом», «Святительські служби в Київському Евхологіоні на початку ХVІ сторіччя», «Погляд на виховання кандидатів духовного стану на Україні», «Божественна Літургія в Київській митрополії по списку Ісидорового Літургікіона з ХV сторіччя», «Пастирсько-літургічна діяльність св. Йосафата», «Божественна Літургія», «Монаший устав св. Теодора Студита Україні».
В Україні видана збірка його проповідей «Ідемо до нашого Бога». 2008 року в Україні побачили світ дві збірки мемуарно-історичного жанру: «Архипастир скитальців Архиєпископ Іван Бучко » та «Життя моє – Христос. Рефлексії у 60-ліття священичого служіння», презентація яких відбулась у Римі та в Україні.

Значну роль в духовному житті нашого народу в Україні та країнах діаспори відіграли проповіді та духовні повчання, виголошені у Ватиканському Радіо, як також і сотні богослужень, які Владика Мирослав Марусин тут відправив. І хоч уже не почуємо його голосу, такого близького і рідного сотням тисяч вірних, цілим поколінням віруючих українців, духовне зерно, яке він протягом майже пів сторіччя через Радіо Ватикан, принесло і далі нестиме вагомі плоди.

Вічна йому пам’ять!

Джерело:
http://www.oecumene.radiovaticana.org/ucr/Articolo.asp?c=319092