Слуга Божий єпископ Павло Ґойдич ЧСВВ

Слуга Божий єпископ Павло Ґойдич ЧСВВ

Владика Павло Ґойдич народився 17 липня 1888 року в селі Руські Пекляни, недалеко від Пряшева. Почувши Боже покликання до священства, він вступає до богословської семінарії в Пряшеві; настоятелі, бачачи його здібності, висилають його на дальші студії до університету в Будапешті. 27 серпня 1911 року разом із своїм старшим братом Корнилієм він приймає святу тайну Священства. Як талановитий і побожний священик, займається вихованням молоді, душпастирством і працею в єпископській канцелярії. Однак його манить покірне монаше життя. 20 липня 1922 вступає до монастиря Отців Василіан на Чернечій Горі, біля Мукачева, а 10 березня 1924 року складає перші обіти. Відразу після складення обітів настоятелі призначають його духовником інтернату хлопців в Ужгороді, поручають йому також нагляд над монастирем у Малому Березному. Крім цього, йому доручено завдання керувати народними місіями на Закарпатті та на сході Словаччини.

Ще перед довічними обітами, 27 вересня 1926 року, Апостольський Престол призначає о. Павла адміністратором Пряшівської єпархії. Цього ж року, на празник святого Йосафата, у крехівському монастирі він складає довічну монашу професію, а 19 лютого 1927 року папа Пій ХІ іменує його титулярним єпископом, а відтак, наприкінці 1932 року, пряшівським єпархом. Владика Павло Ґойдич ЧСВВ організовує різні релігійні товариства, місійну і видавничу діяльність та звертає велику увагу на інтелектуальний і духовний вишкіл духовенства.
Владика Павло відзначається скромністю, покорою, побожністю і надзвичайною добротою. У першому пастирському листі він обіцяє: „Приходжу передусім до Вас, убогі, щоб Вас потішити, покріпити та допомогти нести ваш тягар убожества”. На владичому гербі ставить напис: „Бог є любов – любімо Його!” Це гасло він реалізує уподовж цілого свого єпископського служіння. Відвідує хворих, бідних та сиріт і завжди дає їм якийсь подарунок. Під час ІІ світової війни вириває сотні людей з концентраційних таборів, захищає євреїв перед переслідуванням, опікується біженцями.
У 1948 році комуністи перебирають провід чехословацької держави й починають сильну боротьбу проти Греко-Католицької Церкви. Від того часу починається тернистий шлях владики Павла. У ніч з 13 на 14 квітня 1950 року міліція інтернує в концентраційні табори майже все греко-католицьке духовенство, а 28 квітня ув’язнює владику Павла. Таємна міліція відвозить його на ізольоване місце. Починаються суди, фізичні та психічні тортури. 15 січня 1951 року його засуджують на досмертне ув’язнення. Хресна дорога владики проходить через різні тюрми Чехословаччини. За весь той час ніхто не чув з його уст слова нарікання. Одного разу він сказав: „Усе терпіння я прийняв охоче, а мене болить тільки те, що багато моїх співбратів і віруючих терплять із-за своєї віри”. Владика Павло помер 17 липня 1960 року у леополдовській в’язниці, біля Братислави.
Владика Павло Ґойдич показує нам на практиці Євангеліє Ісуса Христа своєю добротою і своєю вірністю аж до смерті. Він був добрим пастирем, учителем і святителем. Він вибрав дорогу не багатства й гордості життя, як багач у притчі, а вирішив іти дорогою покори й любові, дорогою доброти. Він був „чоловік золотого серця”, став „батьком сиріт і вбогих”, мучеником за віру.