В мовчанні наслуховуємо голос Бога

Якщо людина виповіла Богові усе, що в ній нуртує, тоді не треба змушувати себе надалі шукати слова. Можна просто продовжувати бути в присутності Бога та мовчати перед Ним. Так говорять вчення монашества про молитву. Коли ми розповіли Богові все, що нас гнітить, тоді слід усе так і залишити. Не можна увесь час кружляти довкола себе і використовувати Бога лише в ролі слухача, який має тільки мовчати і слухати нас. Подібне можна спостерегти в розмовах між людьми коли вони просто розповідають про себе і не хочуть інших почути, щоб їх розрадили. Багато уважають, що їх просто ніхто не може зрозуміти. Через це закрадається в душу людини дратівливість. Розуміння цього всього, повертає людину до того, щоб вона зустрілась з людиною і навзаєм себе слухали. В іншому випадку розмова і розуміння ніколи не відбудуться в реальності.

В багатьох людей відразу з’являється сумнів: як Бог може щось мені сказати і як я можу почути його? Я не чую жодних голосів з неба. Не чую я й ніяких слів. Але на молитві приходять до нас різного роду думки і між ними є прекрасні, добрі. Ось тут і відповідь, що Бог промовляє до людини через добрі думки. Психологія очевидно пояснюватиме, що думки виринають з підсвідомості людини, але чому думка з’являється власне зараз пояснити не може. Цілком правомірно можемо стверджувати, що через думки промовляє до нас Господь.

Звідки нам знати, що до нас промовляє саме Господь?

Монахи розрізняють три роди думок: думки, що приходять від Бога, думки від біса, думки які зроджуються просто в мені самому. З яким родом думок доводиться мати справу ми пізнаємо по їхній дії. Думки, що приходять від Бога приносять внутрішній мир, глибокий спокій. Думки, що від біса, занепокоюють людину, породжують страх, викликають напруження в тілі. Наші власні думки викликають розпорошення уяви, виснажують та роблять мене людиною поверховою. Іноді думки бувають побожними, проте походять вони від демонів, в кращому розумінню від особистого Над-Я. Якщо я бачу перед Богом свою провину і не звертаю уваги на неї, всіма можливостями оправдовуюсь та уявляю Бога як милосердного, а сам без дії виправлення, це вже думка яка оманює і провадить в ще більші гріхи та віддалює від Господа. Але мимо цього навіть під тягарем нашого прогрішення ми почуваємось прийнятими та любленими Богом. Бог чекає на наше прозріння і навернення. Людина часто себе катує, бо нездатна пробачити свою вину, то це походить радше від особистого Над-Я. Яке не може змиритися з тим, що не відповідає ідеалу. Щоб пізнати голос Бога нам треба прислухатись глибше, а почуємо його як обніме нас мир, спокій. Коли промовляє до нас Бог, Він завжди наповняє нас глибоким внутрішнім миром та блаженною радістю.

Бог промовляє до нашого серця

Бог не завжди відразу говорить до людини. Навпаки людина мусить довго вслухатися в глибоку тишину поки не стане чутливою для сприйняття того, що Він хоче сказати. Мовчання Бога виховує в нас уміння слухати те, що Він хоче від нас. Існують певні етапи молитви коли, ми страждаємо через відсутність Бога. Нам здається ніби ми говоримо до стіни і тому не отримуємо жодної відповіді. Людина часами боїться перебувати на молитві сама з собою. Направду Бог присутній з кожним на молитві, але не кожний здатен так відразу це відчувати. Це приходить через якийсь час. Витримати відчуття відсутності Бога на молитві означає повернутися обличчям до правди перед Богом, відкинути власні проекції та відкрити за всіма уявленнями зовсім іншого Бога. Бога, що промовляє до мого серця. Зустріч Бога з людиною є Його добровільним бажанням. Він чикатиме доти доки людина не підготується до зустрічі з ним. Цей стан готовності Біблія називає наверненням, метанойєю, переосмисленням. Треба вийняти свої думки з розпорошення та передати їх Богові. Витримати відсутність Бога означає терпеливо повернутися у власне серце, щоб там почути Божий голос. Через слухання Його голосу ми відчуємо глибокий мир і поєднання з Творцем всесвіту.

«ЛЮДИНА ПОСТІЙНО ПОВИННА РОБИТИ ЗУСИЛЛЯ, ЩОБ ПРОТИДІЯТИ СИЛАМ ЗЛА» Молитовно зустрічаймося з Богом. В такий спосіб знайдемо дорогу до себе самого, відкриємо таємницю яку роз’яснить нам сам Господь.

Опрацьовано:

Ансельм Грюн, Молитва – це зустріч. «Місіонер», Львів 2005.