Bazylianie

pro_grichЧастина II

Гріх це злочин (порушення) Божої Заповіді. Кожний, хто чинить гріх, чинить і беззаконня. Розуміємо Гріх, як порушення християнського морального закону, непослух віруючого Слову Божому. Святий апостол Іван дає таке визначення гріха: «Усякий, хто чинить гріх, чинить і беззаконня» (1 Івн. 3, 4).

Апостол Павло про гріх пише так: «Невже від закону гріх? Зовсім ні. Але я не знав гріха інакше, як через закон. Бо я не знав би жадання, якби закон не говорив: «Не пожадай». Але гріх, узявши привід від заповіді, викликав у мені всяке жадання: бо без закону гріх мертвий. Я жив колись без закону; але коли прийшла заповідь, то гріх ожив, а я помер». (Рим. 7 ,7-9).

Рана, яка спричиняє смерть

Людський рід боїться смерті. Смерть приходить до людини як злодій. Хвороба, або глибока рана в людському тілі, і по всьому. Спробуймо порівняти гріх до рани, яка утворилася в наслідок у падку наших прародичів Адама і Єви. Побачимо, і відчуємо болячку, яка зависла над людиною роз’ятрюючи із середини та ззовні душу і тіло. Про цю болячку говорить також пророк Ісая: «Від підошви на нозі до тім’я нема в ньому здорового місця: рани, синці, свіжі виразки, не вичищені, не перев’язані й не зм’якшені олією». (Іс. 1,6). Це значить, що рана – гріх – не особова, і не на одній якійсь частині, але на всій істоті: обійняла тіло, душу, оволоділа всіма властивостями, всіма силами людину. Цю велику рану Бог назвав смертю, коли, забороняв Адаму і Єві з’їсти плід від дерева пізнання добра і зла, сказав: «бо того самого дня, коли з нього скуштуєш, вмреш» (Бут. 2, 17). У Святому Писанні говориться, щоб людина відступила від зла і чинила добро, шукала миру та його трималася. (Пс. 34,15). Бо хто не шукає миру, не відступає від зла, або мовчить на зло, все ж таки через саме мовчання стає подібним їм, і такому не має оправдання. Християнин повинен цілий час відстоювати Божий Закон, як воїн повинен бути прикладом непохитності, прямуючи до переду і не оглядаючись на зад.

Різноманітність гріхів

Гріх розуміємо як злочин проти Божого Закону. Заповідь Божа не підлягає дискусії її треба виконувати. Але бувають такі випадки, що людина живе згідно Заповідями Божими, і час від часу занедбує свої обов’язки. Чи це не Гріх? Занедбання своїх обов’язків нічим не менше від смертного гріха, який загрожує в небезпеці смерті утратою обіцяного Ісусом Христом Небесного Царства. Час від часу людина повинна приглянутися до свого обов’язку в житті, як суспільному так і духовному, даючи відповідь на питання: «яку небезпеку спричиняє сам факт занедбання їх?». Наприклад: занедбання батьківських обов’язків спричиняє рану для дітей. Занедбання душпастирських обов’язків, рану для пастви, яку священику, духовному провідникові, повірив сам Христос. Кожний повинен служити досконало згідно отриманих і набутих (розмножених) талантів. Прийде час, що за все треба буде здати рахунок. До тих, що ліворуч Христос скаже: «Ідіть від мене у вогонь вічний…» (Мт. 25, 41-45). Іншим скаже: «Прийдіть, благословенні Отця мого, візьміть у спадщину Царство…» (Мт. 25, 34). Щоб відрізнити добро від зла, на щастя людина обдарована розумом. Діло розуму з моральної точки зору – пізнавати, ввесь Закон Божий, який керує людину до підпорядкування йому. Коли розум не виконує свого зобов’язання тоді маємо справу з гріхами невідання і необачності.

Різноманітність гріхів велика. Святе Письмо подає великий перелік їх. У Посланні до Галатів протиставлено вчинки плоті плодам духу: «Учинки ж плоті явні: розпуста, нечистота, розгнузданість, ідолослужіння, чари, ворогування, сварки, заздрість, гнів, суперечки, незгоди, єресі, заздрощі, пияцтво, гульня і таке інше, про що Я вас попереджаю, - як Я вже й раніше казав, що ті, що таке чинять, Царства Божого не успадкують» (Гал. 5Д9-21; Пор. Рим. 1,28-32; 1 Кор. 6,9-10; Еф. 5,3-5; Кал. 3,5-9; І Тим. 1,9-10; 2 Тим. 3,2-5.).

Гріхи можна розрізняти залежно від предмета, як усякий людський вчинок, або залежно від надміру або браку чеснот, яким вони протистоять, або залежно від заповідей, які вони заперечують. Гріхи можна упорядкувати залежно від того, чи вони стосуються Бога, ближнього чи себе самого; їх можна розділити на гріхи духовні й тілесні, або на гріхи, вчинені думкою, словом, вчинком або занедбанням. Корінь гріха завжди у серці людини, та її свобідній волі згідно з ученням Господа: «Із серця бо походять лихі думки, убивства, перелюби, розпуста, крадіж, фальшиві свідчення, богохульства. Це оскверняє людину» (Мт. 15,19-20). У серці також міститься і любов - основа добрих і чистих справ, яку ранить гріх. Він руйнує любов у серці людини тяжким порушенням Закону Божого, відвертає людину від Бога, Який є її остаточною метою і блаженством, надає перевагу добру нижчому, ніж Бог. Щоб переважало вище добро (Бог), Теофан Затворник радить ревниво триматися Божого Закону і неустанно молитися до Творця перебуваючи із Ним в повній єдності.

Ієром. Василій Кепещук ЧСВВ