Створено: П'ятниця, 22 березня 2013, 23:05
Торжество Правди Добра і Краси

ikona_-_1Правда, Добро і Краса - це три якості, до яких відкликався папа Франциск у перші дні свого понтифікату, звертають наш погляд на фундамент людського життя та існування Всесвіту взагалі. Все життя має набирати характеру єднання з Богом і уподібнюватися до Нього. Він є Правдою, подателем всього добра і джерелом краси. Краса і добро творять нероздільну єдність, а все, що зроблене Богом, є добре. Церква, посідаючи ікони, посідає Красу, яка перевершує всі земні речі і живе у правдивій вірі.

Ікона Слова, яке стало Тілом, є запорукою нашого спасіння. Почитання ікон не є почитанням матерії, а почитанням Творця матерії, бо ж цей Творець став Матерією задля нашого спасіння, - як про це сказав у своїх роздумах на захист ікон Іван Дамаскин. Ніщо, зроблене Богом, не є нечисте і домагається пошани.

Ікона має силу передати Божу благодать. Вона у своїх численних зображення показує неземну красу Творця вселенної, та тих, які обрали шлях цілковитого віддання Богові і уподібнилися до Нього. Ми - це також відображення Бога. Коли ми очистимося, то стаємо більш подібні до Христа. Ми набираємо Його краси.

Літургійний час, в якому знаходимось, це час посту, покаяння і примирення з Богом. Ікона може бути місцем зустрічі Бога і людини. Якраз перша неділя Великого посту нагадує вірним Східної церкви про роль ікони, її місце в релігійному і духовому розвитку християнина. Хоча зв’язок цього свята з Постом є історичний, однак знаходимо спільність почитання ікон з наверненням. Ми маємо статися наново подібними до Бога. Духова переміна, обожествлення - це процес трудний і довготривалий, тому що гріх розділив образ і подобу в людині. Метою ікони є спрямувати нашу увагу на Праобраз - через одиноку Ікону Волоченого Сина Божого - на Бога Невидимого. Дорога ця веде через очищення. Споглядання ікон спрямовує людину до того, що в ній є найцінніше, до Божого образу в ній.ikona_-_2

Євангеліє першої неділі Великого посту запрошує нас словами апостола Филипа прийти і подивитися на того, на кого чекали пророки.

На кого маємо дивитися? Легко стати жертвою безлічі візуальних імпульсів. Світ атакує наші очі і вписує свої образи у нашу пам’ять. Однак, у нас є вибір. Ми не повинні бути пасивними жертвами світу. Духовне життя вимагає, щоб ми свідомо охороняли внутрішній простір, де ми зможемо без перешкод споглядати красу нашого Господа, Його життєдайний хрест, Його святість, Його неперевершену силу. Це торжество церкви, яке святкуємо в найближчу неділю, є торжеством віри і довір`я до Бога, є торжеством краси, яку маємо носити у серці, є торжеством правди і добра, яке Бог ставить в особі Ісуса Христа, як доказ Божої любові.

Не біймося ставити ікону у наших домівках. Ікони написані для того, щоб ввести нас у внутрішній світ молитви і якнайбільше наблизити до Божого серця.

Починаючи нашу подорож до Воскресіння, створімо молитовний куточок, де зможемо зосередитися на молитві. Через споглядання святих ікон ми глибше пізнаємо Ісуса, як Божу Красу, Правду і Добро, нашого Господа і Спасителя. Ікона - це унікальний спосіб, який вибрав Бог, щоб любити нас.ikona_-_3

Ікони створюються згідно з віковічними правилами. Першою метою іконописця є не прославити себе, а через своє мистецтво славити Царство Боже. Людина пише ікону, намагаючись віднайти правдивий Образ Божий, але одночасно ікона творить людину, пригадуючи, що в ній самій є захований Божий образ. Звичайно, не всі зможуть писати – малювати ікони. Це - особливе покликання і святе діло. Святі отці наголошували на повчальній ролі ікони, і розміщували писання ікон в ділянці богослов’я. Іконописець бере участь у ділі, яке має характер євангелізації. Господь Бог дав у руки людини дар і цим способом хоче запросити спершу іконописця до зміни життя, до навернення. Тоді він зможе відобразити Божу красу на дошці, яку будуть споглядати інші. Споглядання – це, мабуть, найкраще слово для вираження суті Східної духовності.

Хочеться побажати усім, які через писання ікон включені в місійну діяльність церкви, глибокого навернення і віднайдення Божої краси,- спершу в собі. Тоді ікони почнуть говорити до сердець, які шукають Бога.

с. Олена Д. Манькут СНДМ