Bazylianie

SKOCZYLAS

 

Сьогодні (22.12) у Львові відбувся похорон Ігоря Скочиляса, професора Українського католицького університету, який помер 20 грудня від коронавіруса. Перші думки, які напрошуються, коли згадую про пана Ігоря, – це привітна простота сердечної людини, яка сяяла світлом доброти. Ми зналися біля десятка років, неодноразово зустрічалися при різних нагодах. Особисто пан Ігор причаровував мене стриманістю у поведінці, а водночас автентичним дотепом. Зі світлої пам`яті Ігорем можна було поговорити по щирості, не сумніваючись у тому, що можна йому довіряти. Це прискіпливий та вдумливий слухач, який із усмішкою сприймав, навіть, критичну думку про деякі його формулювання, типу «єпископський двір». Це стільки про нього як людину.

Другий спогад про Покійного, який хочеться мені зберегти в пам`яті про Ігоря – він смиренний християнин. Людина простоти, чесності та ввічливості. Людина духовна. Людина, яка жила Церквою і переживала за неї. Пригадуються мені часи неодноразового перебування пана Ігоря у нашому Варшавському монастирі. Увечорі запитував: Отче Ігоре в котрій годині завтра Божественна Літургія служиться? Приходив до храму раніше, щоб бути на утрені, а відтак на літургії, причащався. Сьогодні, коли на відстані спогадів, згадую Ігоря, можу висловити одне, він пережив своє життя у Христі, автентично та реально ступаючи по землі. Ігор пережив і своє горе, але завжди був життєрадісним. Він мав також великий дар від Господа – вміння бачити довколішній світ, в якому довелося йому жити, та здатність глибоко осмислювати все чим займався.

І, врешті, слово про людину, яка жила наукою й творила історію. Не писатиму про його обрії мислення, праці та дії, про все те напишуть люди більш компетентні від мене. Хочу звернути увагу на одне, що наукова праця проф. Ігоря Скочиляса змінила парадигми розуміння історії Християнства в Україні. Він своїм критично-аналітичним підходом хотів навчити нас по-іншому сприймати Християнство в українській історії. Його науково-дослідницький проект вивчення Київського християнства – це нова історична школа, яка дотепер плодоносила більше 20-ма томами історичних досліджень. Київське християнство, яке намагався відкрити нам науковець Скочиляс, відкриває історикам новий простір для розуміння унійних ідей, східно-слов`янського християнства. Скочилясові концепції розуміння Київського християнства в домодерній добі спонукують нас, дослідників історії, бути більш прискіпливими до джерел, оберігатися у трактуванні історії патріотично-національних стереотипів, мовляв, це наше, українське. Ігор у своїх наукових творах звернув увагу на розуміння обряду, релігійної культури, як форми вираження особи в домодерній історії. І, саме, відсутність сьогодні мислителя Ігоря, епохальної людини, ставить перед УГКЦ, УКУ, а також перед усіма істориками серйозний виклик. Чи буде кому займатися цим проектом?

При цій нагоді хочу поділитися також декількома думками про відношення світлої пам`яті Ігоря до Василіянського чину. Він так дуже хотів, щоб василіяни відновили видавання Записок ЧСВВ, похвально висловлювався про велику дослідницьку працю василіянського історика о. Порфирія Підручного ЧСВВ з Риму, всеціло підтримував видання «Василіянських історичних досліджень» в Польщі, хотів, щоб налагоджувалася співпраця василіян з УКУ. Сьогодні можу сказати, що Ігор Скочиляс був справжнім приятелем чину. Справжнім у тому розумінні, що хотів допомогти чинові зберегти наукову планку діяльності, щоб ми, василіяни, не займалися лишень душпастирською працею. Так хочеться, щоб бажання Покійного звершилося. Щоб Василіянський чин плекав наукову традицію своїх попередників та виховував науковців, які б змогли, бодай в дечому, розвивати ідейні концепції Київського християнства, які залишив для прийдешніх поколінь світлої пам`яті блискучий науковець проф. Ігор Скочиляс.

Ігоре, вічна Тобі пам`ять!

Ієром. Ігор Гарасим ЧСВВ