Bazylianie

«ВІКОНЦЕ» 18 Чи ви знаєте, що це за день?
Отож, слухайте...
Протягом віків український народ прагнув соборності та єдності. Ще наші князі намагалися об’єднати давньоруські землі навколо єдиного князівського престолу у Києві. За єдність боролися українські гетьмани Богдан Хмельницький, Іван Мазепа, Петро Дорошенко, Пилип Орлик. Найкращі українські діячі, історики, філософи та мислителі вкладали усі свої старання, щоб з’єднати українські землі, які були поділені між Польщею, Росією, Румунією, Австро-Угорщиною. На полях Першої світової війни відбувалося братання Українських січових стрільців, що воювали у складі війська Австро-Угорщини, та українців-вояків армії Російської імперії. 22 січня 1918 року у приміщенні Київського Будинку вчителя було підписано Четвертий універсал Центральної Ради, яким Українську Народну Республіку (УНР) проголошено суверенною незалежною державою.

1 листопада 1918 року у Львові проголошено створення Західноукраїнської Народної Республіки (ЗУНР).

Відтоді між урядами УНР і ЗУНР велися переговори про непохитний намір в найкоротший строк створити єдину українську державу.

21 січня 1919 року в Хусті Всенародні збори ухвалили приєднати до Української Народної Республіки Закарпаття.
22 січня 1919 року на Софійській площі в Києві відбулося проголошення Акту возз'єднання Української Народної Республіки та Західно-Української Народної Республіки. Відбувалося це в першу річницю проголошення четвертого універсалу.
Цей день був справжнім всенародним святом. Київ прикрашено національними синьо-жовтими прапорами, гербами. О 9:00 годині ранку в усіх церквах відправляли богослужіння. На майдані зібралися тисячі мешканців столиці, військові частини, духовенство Української православної церкви на чолі з архієпископом Агапітом і єпископами, які відслужили службу Божу, члени Директорії, уряду УНР та делегація ЗУНР. День був погідним і гарним, з легким морозом. Урочиста акція святкування й проголошення Акту Злуки відбулася о 12:00 годині.
«Іменем Української Народної Республіки Директорія оповіщає народ український про велику подію в історії землі нашої української…
Віднині зливаються в одно віками відділені одна від одної частини України — Галичина, Буковина, Закарпаття і придніпрянська Україна — в одну Велику Україну. Сповнилися відвічні мрії, для яких жили й за які вмирали найкращі сини України. Віднині є тільки одна незалежна Українська Народна Республіка. Віднині український народ, звільнений могутнім поривом своїх власних сил, має змогу об’єднати всі зусилля своїх синів для створення нероздільної незалежної Української Держави на добро і щастя українського народу», — пролунало 22 січня 1919 року на Софійському майдані у Києві.
Та сусідні країни не хотіли миритися з існуванням незалежної України і одразу розпочали проти неї війну. З усіх боків посунули ворожі армії і Україну знову розірвали на частини
Акт возз'єднання УНР та ЗУНР – історичний факт, який показує, що сила нашої держави – в єдності. Український народ свідомий цього й дотепер розуміє, що територіальна цілісність України, скріплена кров’ю мільйонів незламних борців за її волю, навіки залишатиметься непорушною. І в цьому наша сила!
22 січня 1973 року в Чорткові на Тернопіллі гурт молоді під орудою Володимира Мармуса вивісив жовто-блакитні прапори (за що хлопців ув'язнили в радянському концтаборі).
22 січня 1978 р. на знак протесту проти російської окупації біля могили Тараса Шевченка в Каневі спалив себе Олекса Гірник із Калуша.
22 січня 1990 року сотні тисяч українців узялися за руки, утворивши “живий ланцюг” від Києва до Львова, на згадку про проголошення Акту Соборності.
Офіційно в Україні День Соборності відзначається з 1999 року.
Відзначення Дня Соборності України – це не тільки суспільна потреба. Вшановуючи 22 січня, ми зберігаємо світлу пам'ять про мільйони українських синів і дочок, які протягом віків віддавали своє життя в боротьбі за незалежність і соборність України. Беручи приклад із «живого ланцюга» між двома могутніми містами, Києвом та Львовом, 22 січня 2009 року о 7 ранку на мосту Патона кияни побравшись за руки, символічно об'єднали два береги Дніпра на знак усвідомлення себе єдиним, сильним, свідомим народом – народом України.

В. Переяславець

ДЗВОНИ В УКРАЇНІ

Задзвонили срібні дзвони в Україні,
Аж по світі по широкім стало чути:
"Зустрічайте Воскресіння день! Віднині
Навік-віки Україні вільній бути!"
Зашумів відвічний Київ прапорами,
Розлилась народу повідь по Подолі,
На майдані, на Софійськім, з корогвами
Зустрічала Україна свято волі.
Україно, нездоланна вища Мати
Володимира, Богдана і Тараса.
Бог тобі призначив жити, не вмирати,
Бути світові як захист і окраса.