Bazylianie

Єднання Бога з людиною та життя у Світлі Ісуса Христа

Дорогі у Христі, ми як християни, які отримали великий дар просвіщення «Світла Ісуса Христа», часто стаємо перед вибором жити з закритими очима чи відкрити свої очі. Бути християнином – це просвічуватися Даром Святого Духа і жити за прикладом Ісуса Христа. Жити за прикладом Сина Божого – це перебувати у світлі та дозволяти Йому увійти в наше життя. Коли Ісус увійде в наше життя, ми зможемо Його наслідувати. Ми зможемо бути світлом для світу, яке розганятиме темряву. Це не є для нас похвала, тільки підтвердження того, що ми є на добрій дорозі. Будучи на добрій дорозі, у нас не буде страху, розчарування, а розум буде переповнений світлими думками. Це буде підтвердженням того, що Ісус присутній у житті та є світлом, яке не ставлять під посудину, а на свічнику, щоб усі бачили та просвічувалися.

sw antoni Св. Антоній Печерський

Ми не багато знаємо про життя св. Антонія. В „Печерському Патерику” про нього вміщено тільки декілька коротких спогадів. З них виникає, що св. Антоній Печерський започаткував монаше життя на Русі.
Відомо, що він походив з Любеча, міста розміщеного над Дніпром, недалеко Чернігова, а перед вступом до монастиря мав ім’я Антипас. З Любеча, як паломник, св. Антоній пішов на Святу Гору Атос в Греції, там склав монаші обіти і отримав від свого ігумена спеціальне благословення і завдання повернення на Русь з посланням, що від нього візьмуть свій початок численні монахи.


Оселився Антоній у Наддніпрянській печері, яку названо Варязькою, бо в ній Варяги колись переховували свої скарби, нібито здобуті під час походів.
Дуже швидко біля Антонія почали громадитися учні, які прагнули реалізувати своє покликання до життя, яке було б присвячене Богу. Вони практикували аскетизм, беручи приклад з свого наставника, завзято копали підземні житлові приміщення і каплицю, збільшуючи, таким чином, простір для монахів. Коли кількість монахів збільшилася до дванадцяти, Антоній призначив їм ігумена а сам перейшов до іншої печери, яку недавно сам викопав і з якої не виходив протягом сорока років. З цієї печери Антоній здійснював духовний провід над своїми монахами. Св. Антоній відійшов з цього світу в 1072 або 1073 році.