Створено: Четвер, 25 березня 2010, 01:00
«Любіть нас!»

«Любіть нас!» Прочитавши роздуми отця Ігоря про «духовний розум», моє око зупинилося на рядках:
«…в нашому особистому християнському житті, в нашому серці, необхідно поєднати слухання Слова Божого з добрими вчинками. Лише той, хто слухає Бога, може творити добро. Він закликає нас наслідувати двох сестер, навчитися від них того, як слухати Слово Боже і виконувати волю Божу».

До таких слід віднести людей у яких серця наповнені любов’ю до своєї Церкви, рідного слова і Батьківщини. Серед них наші священики, поети, композитори, громадські діячі.

Сьогодні минає 11 років з дня смерті лідера народного руху України В’ячеслава Чорновола.
Народний депутат В'ячеслав Чорновіл загинув 25 березня 1999 року в аварії на трасі Бориспіль-Золотоноша. Сьогодні до його пам’ятника покладають квіти, а на могилі на Байковому кладовищі у Києві відправляється панахида.
А вчора біля могили народного артиста України, композитора Ігоря Білозора зібралися його шанувальники, родина і друзі. Засновника та художнього керівника гурту "Ватра" 10 років тому вбили у самому центрі міста Львова. Вчора 24 березня Ігорю Білозору виповнилося б 55 років. Господь дарував його Україні якраз тоді, коли це було найнеобхідніше. На його честь, як і щороку, у день його народження лунали пісні та вірші. Ігор Білозір написав понад сотню пісень. Свого часу "Ватра" усюди мала прихильників. Пісні Ігоря Білозора співають навіть через 10 років по його смерті.

Спробуймо і ми наслідуючи Марту і Марію, творити добро і пам’ятати про тих, яких серця палали любов’ю до свого народу. Приклякнімо на коліно, даруймо квіти і молитву тим, яких уже немає в живих і тим, які творять і працюють для народу. Таких людей ще за їх життя належить підтримувати, шанувати і пам’ятати!
Своєму другу Ігорю Білозіру сучасний поет і композитор Анатолій Матвійчук присвятив ці вірші:


ЛЮБІТЬ НАС!

Любіть нас, доки ми живі,
Допоки ми красиві й дужі!
Даруйте квіти польові
І дорогі духмяні ружі.

Любіть усюди й повсякчас,
В тривогах, в щасті а чи горі,
І будьте лагідні до нас,
А коли треба, то й суворі.

І не прощайте нам повік
Ні фальші, ні брехні, ні зради,
Заради нас і вас заради –
Любіть за шепіт і за крик.

Бо коли йдем зі світу ми,
Сяйнувши зоряно у тиші,
Цей грішний світ стає бідніше…
Любіть нас, доки ми живі.


ЗГАДУЮ ПРО ТЕБЕ

Я часто згадую про тебе,
Мій брате, Ігор Білозір,
Тобі нічого вже не треба,
Ти вище хмар і вище гір.

Тобі, мабуть, вже й видно краще,
Ніж нам на грішній цій землі,
Куди зникає все путяще,
Немов би губиться в імлі,

Чому думки такі нестерпні,
Чому пісні такі сумні,
Чому нездари на поверхні,
Таланти ж десь у глибині?

Коли кричать серця відверті,
Чому ніхто не чує їх,
Чому спочатку треба вмерти,
Щоб стати ближче до живих...

Та все ж, мій брате, треба жити,
І встигнуть все, що ти не встиг!
Хай люди нам дарують квіти,
А не кладуть в журбі до ніг.