Szczegóły

Ієромон. Василій Кепещук ЧСВВ

Utworzono: 30 marzec 2021

Отже, він називається великим через сам розмір і в цілому триває сім тижнів, який складається з двох частин: свята чотиридесятниця та страсного тижня. Насамперед Великий Піст називається великим на своє неповторне, унікальне значення в справі людського спасіння. Це період, який дає можливості звільнитися від усього зайвого, вдосконалитися та пізнати велич Божу.

Szczegóły

Ієромон. Василій Кепещук ЧСВВ

Utworzono: 27 styczeń 2021

У сьогоднішньому часі віра християн пробуджує нове зацікавлення у багатьох людей, що шукають істинну. Люди не просто ознайомлюються з істинною, а бажають бачити, як ця віра перемінює, допомагає перемагати щоденні конфлікти, страхи, зносити страждання та пізнати істинне щастя.

Люди хочуть бачити, що сьогодні випромінюють для світу християни. Від початку християнства вірні завжди робили все, щоб через них світ ставав світлішим і кращим. Про те люди прагнуть подивляти щось більше за зовнішні досягнення християнства, вони хочуть в обличчі конкретного християнина побачити відблиск ясної християнської віри. Викликом нашого часу є необхідність по справжньому свідчити світові Христа у зрозумілий та відчутий спосіб через надію яка сповнює нас. Людина може лише тоді поміняти християнське начало коли буде йти духовним шляхом і дозволить Ісусові Христові перемінювати себе у молитві, розважанні, в тиші та богослужінні.

Молитва перемінює

Ми знаємо, що молитва це діалог, зустріч з Богом. Щоб зустрітися з Богом треба перш за все зустрітися із самим собою. Першим актом молитви є відновленням контакту з Богом. Це перемога над своїми думками, які людей виривають від зустрічі з Богом. Але коли ми віримо в себе ми знаємо, що все-таки маючи ціль доходимо до нього хоча через певний труд, але добиваємось того про що мріяли. Все це відбувається і з нашою вірою. Коли ми віримо в Бога знаємо, що сила молитви скріплює нашу віру, і безперестанна молитва веде до постійного життя в Ісусі Христі. Коли взиваємо ім’я Ісуса Христа він сам приходить у наше серце і робить його своїм притулком. Бог в молитві пробуджує наші сили, які були пригнічені важким тягарем праці, клопотів, тощо. Метою духовного шляху є постійне перебування з Ісусом Христом. Щоб не відбувалось ми житимемо зустріччю з Христом і зовнішні події не здатні заволодіти нами. Бог цього не дозволить, якщо ми будемо в присутності, єдності цілою своєю любов’ю з Ним. Подібне відбувається і з людьми, які люблять одне одного. Оскільки вони знають про свою любов, то живуть цією зустріччю любови, і щоденні події життя їх не турбують. Любов для них понад усе. Зустріч з Творцем будить до життя нашу справжню сутність робить нас життєздатними і дарує вічне життя, життя іншого виміру, ніж те, яке маємо довкола себе, життя у свободі та лагідності, у любови та радости. Навіть, якщо ми самі не зуміємо змінитись то зустріч з Богом змінить нас і поведе, врешті-решт до, справжньої ідентичності. Тому молитва не є успіхом, якого маємо осягнути, а дорогою постійної зустрічі з Богом, шляхом до інтенсивного життя, до життя, яке Бог передбачив для нас. Лише завдяки зустрічі з Богом, життя наповнюється справжнім щастям. Можна сказати, що усяке справжнє життя є зустріччю.

Szczegóły

Ієромон. Василій Кепещук ЧСВВ

Utworzono: 29 listopad 2020

Дорогі у Христі! У суботу 28 листопда вірні східної Церкви, розпочали різдвяний піст, який має на меті духовно підготувати усіх християн до величного свята Різдва Христового. В пості свята Церква заохочує до поглибленої молитви та добровільного самообмеження у їжі, перегляді телевізійних програм тощо. Піст – це випробування людини шляхом утримання від бажаного.

У кожного є періоди в житті де потрібно зупинитися, багато чого передумати, проаналізувати своє минуле та утриматися від бажаного. Усе це для того, щоб стати ще кращими і принести, якусь користь своїй душі й ближнім. Тим хто робить у щирості зусилля, Бог дає силу панування над собою. Коли стаємо панами свого серця – стаємо володарями свого життя. Коли наш розум буде керуватися Божою Ласкою тоді наша воля буде йти за Його святим мудрим законом.

Szczegóły

Ієромон. Василій Кепещук ЧСВВ

Utworzono: 24 sierpień 2020

Людина народжується на світ не для того, щоб зникнути, як зів’ялий лист чи дим, який зникає в повітрі. Людина народжується, щоб залишити по собі у світі слід вічний. Хтось сказав: «І нехай слід цей буде сповнений добра». Читаємо у Євангельських Блаженствах: «Блаженні милостиві, бо вони милосердя зазнають» (Мт 5,7). Милостивість – це добро. Цей слід, сповнений добра, бачимо в приході на світ Сина Божого, який прийшов із милосердя, щоб віддати життя в самопожертві за спасіння людського роду. Щоб бути милосердним, потрібно осягнути велику любов. Милосердя – це втілення, осягнення великої любові до ближніх.

У Євангельському читанні про боржників (Мт 18, 23-35), бачимо милосердного пана, який співчуває, любить і того, який не має любові. За брак любові, милосердя до свого приятеля, перший боржник втрачає все. Втрачає не тільки багатство, але й вічне життя, Царство Боже. Ця притча дає нам відповідь на важливе питання, яке нас хвилює і яке ми часто задаємо: як нам спастися? І в ній же отримуємо відповідь: прости ближньому твоєму все. Іншими словами – будь милосердним. Щоб увійти в Царство Боже, треба бути подвижником і направду чинити добрі діла.

Szczegóły

Ієромон. Василій Кепещук ЧСВВ

Utworzono: 17 sierpień 2020

Кожен християнин рано чи пізно в своєму житті задумується над питанням, що таке гріх? Більшість знають, що гріх – це свідоме і добровільне порушення Божої Заповіді. Гріх можна розуміти, як поняття, що на загал означає порушення релігійно-моральних догм, настанов. Гріх – це трагедія людини, яка замість того, щоб бути «сином Божим», «дочкою Божою», з власного гріховного вибору стає «рабом лукавого».

Гріх робить людину нещасливою. Така людина подібна до чоловіка, який покинув оселю живого Бога і мандрує пустинею. Завдяки гріху, людина розриває союз з Богом, втрачає Божу ласку та віддаляється від неба. Через гріх, людина втрачає надприродну красу душі. Св. Іван Золотоустий навчає: «людина, яка живе в гріху, носить в собі пекло».

Всі гріхи розрізняють також за ступенем важкості – смертні і повсякденні. Апостол Павло навчає: «Ані розпусники, ані ідолопоклонники, ані перелюбники, ані розгнуздані, ані мужоложники, ані злодії, ані зажерливі, п’яниці, ані злоріки, ані грабіжники – Царства Божого не успадкують» (1Кор 6,9-10). Перелічені гріхи є смертними. До них також належать і ті, про яких Святе Письмо говорить, що Господь Бог ними бридиться, і ті, які кривдять Господа Бога, завдаючи великої шкоди людям, Церкві, державі, призводять до моральних чи фізичних терпінь –  це гріхи проти Святого Духа.

Szczegóły

Ієромон. Василій Кепещук ЧСВВ

Utworzono: 12 czerwiec 2020

Страх Господній – це початок повноти і корінь мудрості. Тобто той, хто має страх Господній, є правдиво мудрим та розумним. Мудрість – це Дар Святого Духа. Розумний – це той, хто живе за голосом Святого Духа і здатний перетворити свій страх на славу Бога. Цей страх святий, мирний і не стражденний. Цей страх робить людину радісною та щасливою.

Страх, який не має нічого спільного з Богом, поневолює людину постійними боязнями. Такий страх стає перешкодою та стіною для звершення добрих діл. У такому страху не можна радіти життю та насолоджуватися ним. Цей страх є небезпечний для життя. Він позбавляє любові та провадить до замкнутості. Через такий несприятливий стан людина замикається у своєму світі та втрачає віру, надію і любов.

Єдиною допомогою в такому стані є Господь Бог, Творець всього видимого і невидимого. Щоб позбутися згубного страху, який позбавлений Божої благодаті, людина повинна довіритися Богові. Приклад такої довіри знаходимо на сторінках Святого Писання в книзі Виходу. Коли ізраїльтяни занепали духом у страху перед єгиптянами, довірившись Небесному Отцю, води розділилися в Червоному морі й вони змогли безпечно перейти по суші на другий бік. Страх, як невидима стіна, з Божою допомогою переможений самою людиною.

Szczegóły

Ієромон. Василій Кепещук ЧСВВ

Utworzono: 26 maj 2020

Єднання Бога і людини можливе в особливому середовищі – у Церкві. Багато людей розглядають Церкву як будівлю, але це не відповідає біблійному розумінню самої Церкви. Слово «церква» походить від грецького «ecclesia» – зібрання. Основне значення церкви – це люди, спільнота віруючих у домашній Церкві, про яку говорить Св. Апостол Павло: «Вітайте Прискиллу й Акилу, співробітників моїх у Христі Ісусі… і їхню домашню Церкву» (Римлян 16, 3-4). Св. Павло говорить про церкву як спільноту віруючих, які приймають Слово Боже та живуть у світлі.

Жити у світлі – це проганяти темряву. Світло – це зв'язок між людиною і Всесвітом. Світло – це зв'язок між людиною і Богом. Бог є світлом, який понад малим і великим. Бог є всюди і в усьому. Він споглядач усього, що людина робить. Бог єдиний, який простягає свою руку допомоги зневіреним через свого Сина Ісуса Христа. Він простягає свою руку зневіреним понад мостами смерті та дає надію на життя. Бог, єднаючись з людиною, провадить її до пізнання правди та життя у світлі. Правда та життя у світлі – це Слово Боже.

Szczegóły

Ієромон. Василій Кепещук ЧСВВ

Utworzono: 16 maj 2020

Дорогі у Христі, Ісус є центром нашого життя. Завдяки Ньому ми маємо життя на землі, прощення гріхів та відкритість на дари Святого Духа: мудрість, розум, раду, кріпость, знання, страх Божий та побожність.

Як навчає апостол Петро, що немає ні в кому іншому спасіння окрім самого Христа. Він є причина нашого спасіння. У святому Писанні написано, що немає іншої дороги до спасіння, як через Ісуса Христа. Ісус - наше спасіння! Немає іншої дороги, ніж зректися себе, взяти свій хрест і йти за Ісусом.

Щоб йти за Христом нам треба зробити внутрішнє самозречення від гріха. Таке самозречення провадить на дорогу живого з’єднання з Ісусом Христом. З моменту прийняття святої Тайни Хрещення ми з’єдналися з Ісусом увійшовши у Його церковну спільноту. Це таїнство живої Церкви, спільноти, умовою, якої є жива віра, і здатність в страху Божому та надії чинити правдиве покаяння, вмерти для гріха, щоб отримати нове життя у Господі.

Дорога до нового життя веде через смерть «старої людини», а хрест є найбільшим даром від Бога, який повністю звільнює нас від «старої людини», найменшої прив’язаності до будь-чого. Господній хрест сповнює нас думками про основні речі - смерть, небо, пекло і про покиненого, приниженого і розп’ятого Ісуса. На шляху «нової людини» допомогою усім є глибока молитва відданості Ісусу, страх Божий та пам’ять кожної хвилини про Божу присутність, а страх Господній та надія на Його милосердя допоможуть пере-образитися в людину світла та любові, якою є сам Господь.

Szczegóły

Ієромон. Василій Кепещук ЧСВВ

Utworzono: 02 marzec 2020

Піст - це час, коли приходимо ближче до Бога, а Бог ближче до людини. Піст – це дорога, яка наближає людину до Бога. Треба пам’ятати , що не тільки в часі посту людина мусить відрікатися багато чого набутого, гріховного, своєї волі, яка не завжди веде до Бога. Після посту, обов’язково треба продовжувати боротися із поганими навичками тощо. І так через ціле життя впадаючи, піднімаючись з сильнішою силою, яка походить від Бога в любові вірно служити Йому.

З Ісусом Христом, можемо перемінити самих себе і світ. Легко перемогти ворога, але ще важче перемогти самого себе. Без Божої сили тут не обійтися і пораду завжди знайдемо в отців церкви, які змагаючись із немочами, завдяки втручання самого Бога перемагали свою волю.

Авва Доротей пропонує вправу для відкинення своєї волі. «Уявімо, що хтось, пройшовши невелику відстань, побачив щось, і помисел каже йому: «Подивись туди». А він відповідає помислові: «Істинно, не буду дивитися»,і відсікає своє хотіння і не дивиться. Він бачить що-небудь, і я помисел каже йому: «Спитай, хто приніс це», - а він відсікає своє хотіння і не питає.»

Авва Доротей навчає, що відсікаючи таким чином (свою волю), ми здобуваємо навичку відсікати її, починаючи з малого, досягаємо того, що й у великому відсікаємо її без зусиль. В такий спосіб спокійно, досягаємо того, як би зовсім не мали своєї волі, і що б не трапилося, ми цілий час будемо спокійні, начебто виконували власне бажання. Все це осягаємо не своєю силою, тільки силою самого Бога, яку можна назвати силу ззовні. Якраз це є те, що дозволить нам після Великого Посту щирим серцем заспівати Христос Воскрес.

Szczegóły

Ієромон. Василій Кепещук ЧСВВ

Utworzono: 01 luty 2020

Біблія - це Книга книг, найбільш читаний і коментований твір. Суттю своєю Біблія - це одна-єдина книга, хоч складена з багатьох книжок різного часового походження та різних авторів. Книги, що перебувають у біблійному каталозі - це книги канонічні, канонізовані Церквою, визнані нею за богонатхненні.

Біблія – це «Слово Боже», яким Бог об'явив людині вічну правду про себе. Книги Старого і Нового Завіту є священні тому, що написані з натхнення Святого Духа. Бог через своїх вибраних людей священнописців, звертається до народу та є головним автором священних книг, а людина - тільки другорядним.

Бог об'являється людині і метою Його об'явлення є озброєння людини релігійним світоглядом, привернення її розуму й серця до Бога-Творця. Як би люди не намагалися заперечувати існування Бога та Його слів у Біблії, то Він через зорі, безмежний всесвіт, чудеса природи, а навіть красу сходу чи заходу сонця намагається промовити до людини, що Він - Є. Коли цього недостатньо, то відчуття присутності Бога є все-таки закладені у серці кожної людини. Людина протягом цілого життя шукає Його. Глибоко у душі, погоджується з існуванням чогось вищого, що виходить за межі людського життя. Скільки б не заперечувати інтелектуально існування Бога, Його присутність від цього ніколи не зникне.